Телескоп Cheops підтвердив існування чотирьох раніше невідомих екзопланет. Усі вони належать до класу т. зв. теплих мінінептунів.
Що таке мінінептуни
Мінінептуни — це тіла, що займають проміжне положення між кам’яними планетами на кшталт Землі та газовими планетами на кшталт Нептуна. У Сонячній системі немає аналогів таких об’єктів, однак, судячи з усього, вони досить широко поширені в Чумацькому Шляху.
Наразі знання астрономів про мінінептуни сповнені прогалин. Це пояснюється тим, що вони менші, холодніші і їх важче знайти, ніж т. зв. гарячі юпітери. Тоді як такі тіла обертаються навколо своєї зорі за лічені години або дні, і зазвичай мають температуру поверхні понад 1000 °C, орбіти мінінептунів пролягають далі, їхні періоди обертання більші, і вони мають холоднішу поверхню з температурою всього близько 300 °C.
Відкриття телескопа Cheops
Перші ознаки існування чотирьох виявлених мінінептунів були знайдені телескопом TESS. Проблема в тому, що цей апарат спостерігає за кожною зорею всього 27 днів, після чого змінює ділянку неба. Цього недостатньо, щоб зафіксувати повторні транзити екзопланет і підтвердити їхнє існування.
Тому астрономи залучили Cheops, націливши його на зорі в очікуваний час нових транзитів. Європейському телескопу вдалося зафіксувати та визначити їхні базові характеристики, тим самим підтвердивши існування мінінептунів. Чотири нововідкриті планети мають періоди обертання від 21 до 53 днів. Рівноважні температури їхньої поверхні становлять від 217 до 277 °C.
Одне з основних питань щодо мінінептунів пов’язане з їхньою внутрішньою будовою. Згідно з наявними уявленнями, вони повинні мати залізокам’яне ядро, оточене товстою оболонкою з менш щільного матеріалу. Це може бути як товста атмосфера, що складається з воднево-гелієвої суміші або водяної пари, так і глобальний океан. Щоб відповісти на це питання, вченим необхідно знати середню щільність мінінептунів.
Тож астрономи планують провести додаткові спостереження знайденої четвірки мінептунів за допомогою наземних телескопів, щоб визначити їхні маси. У майбутньому вони можуть стати об’єктами для вивчення як з боку обсерваторії James Webb, так і з боку нового телескопа Ariel, який буде запущений ESA наприкінці поточного десятиліття.
За матеріалами https://www.esa.int
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
