Науковці дослідили ізотопний склад одного з найгарячіших газових гігантів — екзопланети WASP-121b. Подібні до неї світи зазвичай називають гарячими юпітерами. Проте вчені дали їм інше неофіційне прізвисько — «смажені зефірки».
Дослідження гарячого газового гіганта
Науковці зі Школи дослідження Землі та космосу Аризонського національного університету реалізували програму зі смаження в космосі зефіру. Ні, вони не з’їхали з глузду і не витратили виділені кошти на свої фантазії. Просто у них все гаразд із почуттям гумору, а йдеться про дослідження екзопланети WASP-121b.
Вона є одним із найгарячіших газових гігантів, відомих людству. Подібні світи вчені називають гарячими юпітерами, а неофіційне їхнє прізвисько — «смажені зефірки». Це справді дуже пухкі й гарячі об’єкти, тож воно їм цілком личить.
Докладно дослідити WASP-121b допоміг спектрограф IGRINS, встановлений та телескопі Gemini South. Він допоміг визначити хімічний склад цієї «смаженої зефірки» та розібратися в тому, де саме вона утворилася.
Що показали дослідження?
Планетні системи утворюються з газопилових дисків. При цьому останні мають чітку структуру: зерна каменю, водяну кригу та заморожені гази можна знайти тільки на певних відстанях від світила. Тому, досліджуючи хімічний склад планети за допомогою спектроскопа, можна дізнатися, де вона утворилася.
Зазвичай це не такий вже і простий процес, адже потрібні спостереження одразу двох телескопів і двох спектрографів на них. Один має працювати у видимому світлі й відстежувати тверді матеріали, другий — в інфрачервоному де особливо добре видно газоподібну складову.
Однак WASP-121b настільки гаряча, що навіть метали на ній перебувають у газоподібному стані в атмосфері. Тому для її дослідження вистачило одного IGRINS. І результати його роботи виявили дивовижну річ. У складі цієї «смаженої зефірки» значно більше силікатів та металів, ніж очікували науковці.
Точніше, для тієї зони, де зараз перебуває WASP-121b, їх не так уже й багато. Проте вчені очікували значно більше того, що колись було шматочками криги у складі протопланетного диска. Вважається, що газові гіганти утворюються тільки там, де її має бути дуже багато. Але це дослідження кидає таким уявленням виклик. А значить — доведеться проводити нові спостереження для того, аби зрозуміти, що насправді відбувається.
За матеріалами phys.org
