Як виникла туманність Котяче Око

Випускник середньої школи разом із вченими розгадав, як утворилася дивовижна планетарна туманність Котяче Око. Він встановив, що причиною її форми була взаємодія двох зір.

Туманність Котяче Око
Туманність Котяче Око. Джерело: NASA

Незвична туманність Котяче Око

Випускник середньої школи Раян Клермонт, який тільки збирається вступати до Стенфордського університету, вирішив розгадати загадку туманності NGC 6543, яку також називають Котяче Око. Це один із найкрасивіших і найкраще вивчених подібних об’єктів у нашій Галактиці. Але досі ніхто достеменно не пояснив його дивну форму.

Котяче Око належить до планетарних туманностей. Вони утворюються на фінальному етапі життя таких зір як Сонце. Червоний гігант скидає з себе оболонку, перетворюючись на білий карлик, та розширюється у космосі, тривалий час зберігаючи свою форму.

Природа утворення планетарних туманностей диктує їхню форму. Більшість із них має радіальну симетрію, вони схожі на кола та кільця. Але у Котячого Ока виражена двобічна симетрія, у ній ніби перетинаються кілька кіл, формуючи вузли та нитки. Загалом вона нагадує ромб.

Результат взаємодії двох зір

Намагаючись розгадати загадку Котячого Ока за допомогою вчених-астрономів та програми для астрофізичних розрахунків SHAPE, Раян зміг створити тривимірну модель NGC 6543, базуючись на даних телескопа Hubble, який докладно вивчив туманність у 2008 році.

Виявилося, що за двобічно-симетричну форму, яку має Котяче Око, відповідальні спіралеподібні хмари щільного газу, частково огорнуті навколо її зовнішньої оболонки, що нагадує дві пелюстки. Автори дослідження вважають, що причиною їхньої появи були струмені, які били з полюсів зорі. Спіральна форма хмар пояснюється тим, що в момент їхнього утворення зоря розхитувалася, як дзиґа, здійснюючи так звану прецесію.

Деякий час тому вчені дійшли висновку, що ця планетарна туманність утворилася із зорі Вольфа—Райє — дуже гарячого об’єкта, який водночас схожий і на світила головної послідовності, і на білі карлики. Але скинути оболонку він мав без утворення цих прецесійних струменів.

Єдине, що могло призвести до такого розгойдування світила — наявність компаньйона. Присутність другої зорі у туманності Котяче Око є предметом дискусій у наукових колах вже кілька років. Схоже, що тепер у цієї теорії з’явилося підтвердження.

За матеріалами www.sciencealert.com

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтесь: https://t.me/ustmagazine

Стартап Vast відправить на орбіту космічну станцію Haven-1 в 2025 році
Астрономи відкрили перший троянський астероїд Сатурна
Космічний буксир: ESA профінансує місію з обслуговування геостаціонарних супутників
Європейський дослідник астероїдів зробив прощальні знімки Землі та Місяця
Дані телескопа James Webb суперечать моделям реіонізації
У пошуках життя в Сонячній системі: пряма трансляція запуску місії Europa Clipper
Назустріч Землі: Hubble зазнімкував спіральну галактику, що згасає та наближається до Чумацького Шляху
Звідки на Землю потрапили «будівельні блоки» життя
Лице з виразом болю: Perseverance знайшов дивовижну скелю
Приречений світ: хмара натрію видала вулканічний екзосупутник