Останні 17 місяців українців хвилюють переважно ті ракети, які летять з боку країни-агресорки у їхні домівки. І все ж посеред усього цього жаху знайшлися люди, які згадали, що у цивілізованому світі у ракет є інше, більш мирне призначення. Українська команда ракетомоделістів не тільки взяла участь у міжнародних змаганнях, а й виборола на них 14 медалей.
Диваки, що будують ракети
Колись усі ракети були аматорськими. Не було ані страшних «Іскандерів», здатних зруйнувати багатоповерхівку, ані потужних носіїв, спроможних доправити астронавтів на Місяць. Самі лише диваки, котрі випробовували реактивні пристрої, що ніяк не хотіли летіти туди, куди треба. Проте вони досягли успіху у справі, якою захоплювалися, свідченням чого є те, що нащадки їхніх виробів викликають у нас страх і захоплення.
Проте любителі збудувати ракету самотужки нікуди не зникли, навіть попри загрозу загибелі світу від балістичних чудовиськ з ядерними боєголовками. Свідченням цього є світові чемпіонати з ракетомодельного спорту, які проводяться з 1972 року, коли холодна війна досягла піку.
Навіть страшні російські «Кінжали» та «Іскандери» не змогли завадити деяким українцям мріяти про небесну височінь та будувати ракети для її досягнення. 25 липня в агентстві «Укрінформ» відбулася пресконференція, на якій ці люди розповіли про свою участь у змаганнях, що відбулися з 2 по 7 липня на приватному аеродромі Apache Pass Event Centre в Остіні (штат Техас, США).
Найдивовижніше в усьому цьому те, що у надскладних умовах українська команда, яка складалася з хлопців та дівчат віком від 14 до 37 років, змогла вибороти медалі. Загалом їх було 14 — 6 золотих, 3 срібних і 5 бронзових.
Непростий шлях до змагань
Про те, як їм це вдалося, розповіли на пресконференції студенти Родіон Струзман і Олександр Радченко, котрі брали участь у змаганнях, та генеральний секретар Федерації ракетного моделізму України Денис Хміль, який входив до суддівської колегії.
Родіон виборов дві медалі у командному заліку серед юніорів: золоту — у класі ракет на висоту польоту та срібну — у класі планерів із реактивним прискорювачем.
Олександр виступав за дорослу збірну. У командному заліку йому дісталася бронза у класі планерів із прискорювачем й у змаганнях моделей ракет, що імітують справжні. Тут оцінюється реалістичність як самого зразка, так і того, як він стартує. В індивідуальному ж заліку він посів перше місце у класі, де використовуються ракети з корисним навантаженням, і третє — у змаганнях на висоту польоту.
Проте шлях обох до цих результатів був довгим і складним. Спортсмени розповідають, що ракетомоделюванням захопилися ще у молодшій школі, коли під час літніх таборів спостерігали за пусками, які здійснювали старші товариші. Цікаво, що цей технічний вид спорту виявився доступним не лише у такому визнаному центрі космічної промисловості, як Дніпро, звідки родом Родіон, а й у невеличкому Ніжині, де народився Олександр.
«У нас досить велике подвір’я у 15-й школі міста Ніжин. На ньому й проводилися пуски. Ракетомодельний гурток був у підвалі школи, тому перенести ракету звідти до місця старту не було проблемою», — розповідає Олександр.
Хоча аматорську ракету можна зробити з тих матеріалів, які неважко дістати у будь-якій канцелярській крамниці, для досягнення успіху у цьому спорті українцям довелося освоювати безліч сучасних технологій: формування корпусів із вуглепластику, 3D-друк і 3D-фрезерування. Це дозволило полегшити моделі чи зробити їх більш деталізованими.
Проте всі досягнення українців ледь не перекреслило широкомасштабне вторгнення росії в Україну. Кожен рік організатори світового чемпіонату змінюють його умови для кожного класу, щоб учасникам довелося попрацювати головою та руками, а не використовувати готові схеми.
«Ми готувалися на базі Обласного центру технічної творчості у місті Дніпро, і були такі етапи, коли у нас не було ані світла, ані тепла, ми сиділи з генераторами й ліхтариками та формували корпуси. Однак це було вкрай непросто, оскільки за тієї температури повітря, що була у нас у приміщенні, деякі полімери, які ми для цього використовуємо, просто не могли тверднути», — розповідає Родіон Струзман.
Крім того, на відміну від моделістів з інших країн, українці не мали можливості здійснити вдома підготовчі пуски. Цього року організатори вирішили застосувати трохи важчі двигуни, ніж раніше. Тому нашим учасникам довелося й ракети робити трохи важчими. Однак вони придумали чимало нових конструкцій, які дозволили їх полегшити.
Та випробувати їх на практиці так і не вдалося. Через бойові дії будь-які запуски чогось, що хоча б віддалено нагадує ракети, зараз в Україні заборонені. Тому хлопцям і дівчатам довелося задовольнятися комп’ютерним моделюванням, яке вони активно використовують.
Як проходили змагання
Але й після завершення підготовки вдома проблеми нашої команди не закінчилися. Річ у тім, що класів багато і кожен з учасників готується до змагань тільки у деяких із них. Проте американські візи дісталися не всім, хто хотів поїхати до Остіна. Тому команди, особливо дорослу, довелося нашвидку переформатовувати так, аби роль тих, хто не зміг узяти участь, можна було покласти на інших.
Зате у США організатори спробували зробити все можливе, аби поставити всіх учасників у рівні умови. Зокрема, законодавство країни не дозволяє ввозити до неї навіть невеликі ракетні двигуни. Тому їх, а також ракетне паливо, всім спортсменам надавали на місці.
При цьому перелік деталей був відомий заздалегідь, тож усі 460 учасників із 17 країн їхали, знаючи, що та як будуть робити. Взагалі умови змагань чітко регламентують не тільки потужність двигунів, а й мінімальну та максимальну масу ракет у кожному класі. Тож жодного відставання через важкі умови наші спортсмени не мали.
Зате на змаганнях була досить дружня атмосфера. Ракетомоделювання взагалі сприяє встановленню тісних стосунків не лише всередині однієї команди, а й між ними. До того ж Денис Хміль розповів, що під час змагань до нього підходили організатори й тепло згадували Європейський чемпіонат 2016 року, який проходив у Львові.
Чому ракетомоделювання важливе?
Історично так склалося, що ракетомоделювання розвивалось у тих країнах, які мали власну потужну космічну промисловість. Те, що вона дозволяла запускати у космос, надихало дітей цікавитися цією темою, а потім вони виростали й поповнювали лави інженерів, які придумували нову техніку.
Зокрема, хлопці, які брали участь у пресконференції, обрали собі фах, що прямо чи дотично стосується їхнього хобі. Олександр Радченко вивчає авіа- та ракетобудування у Київському політехнічному інституті, а Родіон Струзман — комп’ютерну інженерію у Дніпровському національному університеті.
Зараз ракетомоделювання, як і інші технічні види спорту, розглядається насамперед у розрізі STEM-освіти, тобто вивчення фізики, математики та технологій взагалі. Адже саме тут учні можуть на практиці опанувати безліч теоретичних знань, які у шкільному курсі занадто абстрактні й тому погано запам’ятовувалися.
«Усе починається з моделювання. Ракетомодельний спорт виховує нові покоління винахідників і підкорювачів космічних горизонтів. Захоплення юності досить часто переростає у справу життя — у світі поширена практика, коли учасники змагань із ракетомоделювання стають головними інженерами та засновниками космічних компаній. Ці перемоги — чіткий індикатор, що українці мають усі можливості стати нацією, яка створює високотехнологічний продукт», — розповідає генеральний секретар Федерації ракетомодельного спорту України, Data Secretary чемпіонату світу з ракетомодельного спорту 2023 року Денис Хміль про значення ракетомоделювання для інженерного та космічного секторів України.
Він також нагадав, що багато в чому успіхи ракетомодельного спорту в нашій державі зумовлені допомогою ГО «Асоціація Ноосфера», яка вже багато років підтримує цей напрям. Саме вона свого часу допомогла провести вже згаданий чемпіонат 2016 року на такому високому рівні, що про нього організатори з інших країн досі згадують із легкою заздрістю.
В Україні ракетомодельний спорт розвивається у межах позашкільної освіти. Держава вважає його перспективним напрямом і надає всю можливу в сьогоднішній непростій ситуації допомогу. Адже саме тут повною мірою розкривається можливість застосування проєктного підходу. Опанувати його можуть далеко не всі школярі, але ті, у кого це виходить, здатні багато чого досягти в житті.
«Важливо підтримувати саме STEM-підхід у позашкіллі. Успіх збірної з ракетомоделювання показує, що теорія, отримана у школі, підкріплена та розширена практикою у межах позашкільної освіти, стає підґрунтям перемог на міжнародній арені. А історії переможців доводять, що навички та знання, здобуті у гуртках закладів позашкільної освіти, можуть підштовхнути до професійного самовизначення», — наголошує Олена Педоренко, заступниця директора Українського державного центру позашкільної освіти, яка була присутня на пресконференції як почесна гостя.
Що кажуть хлопці про своє захоплення?
Однак ракетомоделювання — це не лише важка праця, подолання труднощів і здобуття критично важливих для розвитку країни навичок. Олександр Радченко на пресконференції заявив, що спортсмен може витрачати на нього до 50% часу. Навряд чи хлопці так багато б займалися ним, якби це не було надзвичайно захопливо.
«Між походом у «Макдональдс» із друзями та запуском із ними ж ракети я оберу друге. Адже там можна відпочити та поспілкуватися. І буде це навіть краще, ніж у «Маку». Ракетомоделювання — це весело, бо там тебе оточують однодумці», — каже він.
«Чи хочу я створити справжню космічну ракету? Це дуже просте запитання, адже ми всі саме цим і займаємося і, мабуть, усі на це питання дамо ствердну відповідь. Ракетомоделювання — це круто, бо це — твоє творіння, ти збираєш свою модель і робиш із нею, що хочеш», — говорить Родіон Струзман.
«Найнесподіваніший матеріал, з якого я робив ракету? Пивні пляшки. Це було на чемпіонаті в Румунії 2021 року. Саме з них ми разом з іспанцями тоді й зробили модель. Узяли в американців дуже жорсткий мотор і запустили її», — розповідає він.
Залишилося тільки побажати, аби Україна скоріше перемогла у війні й такий ось веселий підхід переміг страхи щодо того, куди сьогодні влучила російська ракета. Можливо, тоді саме ці моделісти розпочнуть нову еру українського освоєння космосу.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t. me/ustmagazine
