Місяць має надзвичайно слабке магнітне поле. Проте питання про те, чи був наш супутник таким беззахисним завжди, тривалий час викликало палкі суперечки серед астрофізиків. Одні вчені переконували, що мільярди років тому Місяць мав власне планетарне динамо, інші стверджували, що докази цієї теорії є недостатніми.
Несподівану крапку в цій дискусії допомогли поставити свіжі спостереження за зворотним боком нашого космічного сусіда, опубліковані в журналі Science Advances.
Збіг трьох аномалій у кратері Dewar
Під час аналізу архівних місячних спостережень науковці виявили величезну, сильно намагнічену структуру в районі кратера Dewar. Об’єкт шириною близько 60 км являє собою застиглу магму, яка піднялася з глибоких надр Місяця приблизно 4,2 млрд років тому.
Ця ділянка також відома наявністю яскравих хвилястих візерунків на поверхні. Дослідники із Швейцарської вищої технічної школи Цюріха (ETH Zurich) Сі Янг та Анна Міттельхольц зазначають, що кратер Dewar став унікальним випадком, де в одній точці одночасно збіглися магнітна аномалія, гравітаційне відхилення та характерний поверхневий візерунок.
Завдяки комбінованій математичній моделі вчені вирахували, що для утворення подібної структури раннє магнітне поле Місяця мало становити близько 11 мкТл. Для порівняння, магнітне поле сучасної Землі становить близько 50 мкТл.
Новий погляд замість зразків Apollo
Попередня гіпотеза про місячне динамо базувалася на зразках порід, доставлених астронавтами місій Apollo, проте пізніші ревізії цих матеріалів заплутали наукову спільноту через суперечливі результати. Новий метод поєднання орбітальних даних гравітації та магнетизму дозволив отримати точні обмеження для характеристики планетарного динамо без необхідності посадки й забору ґрунту. Крім того, розташування кратера Dewar повністю виключає можливість того, що магнітна аномалія була тимчасово породжена потужним ударом астероїда.
Розуміння магнітної історії Місяця є важливим наочним прикладом того, як відносно невеликі небесні тіла здатні підтримувати (або втрачати) власне динамо. І хоча відкриття не усуває абсолютно всіх розбіжностей із даними зразків Apollo, дискусія науковців відтепер переходить від питання «Чи існувало магнітне поле?» до питання «Як саме воно працювало?».
Раніше ми розповідали про те, як магнітне поле Місяця колись могло бути сильнішим за земне.
За матеріалами Phys
