Радіоджерело Центавр А — це одна з найближчих до нас галактик з активним ядром. У її центрі розташована надмасивна чорна діра, що випускає в космос релятивістські струмені. Нещодавно науковці змогли пояснити одну їхню цікаву особливість.
Чорна діра Центавр А
Дослідники з кафедри астрономії Вюрцбурзького університету нещодавно опублікували в журналі Astronomy & Astrophysics дослідження, присвячене чорній дірі Центавр А. Як повідомляє сайт phys.org, у ньому йдеться про те, чому найяскравішою частиною струменів, що вириваються з її полюсів, є їхні краї, а не центр.
Сама назва «Центавр А» вказує на те, що спочатку цей об’єкт відкрили в радіодіапазоні в часи, коли радіоастрономія була ще зовсім молодою наукою і вчені ще не дуже вміли ідентифікувати подібні об’єкти з чимось, що можна побачити у видимому діапазоні. Проте це — одне з найяскравіших радіоджерел на небі і його справді важко не помітити.
Потім науковці таки зіставили Центавр А з галактикою, розташованою на відстані 12 млн св. років від нас, а згодом зрозуміли, що джерелом є надмасивна чорна діра в її центрі, яка активно поглинає речовину. Такі об’єкти зазвичай називають радіогалактиками, й Центавр А є найближчим із них.
Загадка релятивістських струменів
Проте у Центавра А досі залишалася загадка, яка непокоїла дослідників. Як і в будь-якій активній галактиці, чорна діра в ній активно поглинає матерію. І частину її викидає назад у космос у вигляді струменів, що б’ють з її полюсів. Речовина у цих джетах рухається зі швидкостями, близькими до світлових, і тому надзвичайно гаряча.
Проте найбільші температури спостерігаються не в центрі променів, де цього можна було б очікувати, а по краях. У новому дослідженні науковці змогли зрозуміти, у чому річ. Причиною виявилися потужні магнітні поля, які існують всередині джету. Вони мають складну геометрію і саме в них криється розгадка.
Надзвичайно детальне комп’ютерне моделювання показало, що електрони рухаються вздовж силових ліній і опиняються у зовнішніх частинах струменя, це і пояснює їхню яскравість. Це надзвичайно добре узгоджується із зображеннями, отриманими телескопом EHT (Event Horizon Telescope) на довжині хвилі 1,3 мм.
«Центавр А — це наше найближче «вікно» у фізику релятивістських джетів, — зазначає Фелікс Глазер, магістрант кафедри астрономії та провідний автор дослідження. — Той факт, що наша модель, яка враховує властивості плазми, відтворює спостережуване світіння країв, свідчить про те, що ми правильно розуміємо важливі аспекти фундаментальної фізики цих процесів. Ймовірно, такі явища притаманні не лише Центавру А, а й релятивістським джетам у всьому Всесвіті».
