Команда астрономів із Південно-Західного дослідницького інституту (SwRI) опублікувала результати дослідження, метою якого було визначення джерела походження системи гігантських розломів на поверхні Харона. Вчені дійшли висновку, що вони утворилися внаслідок замерзання підповерхневого океану супутника.
У 2015 році зонд New Horizons здійснив проліт Плутона. Зроблені ним знімки карликової планети вразили як учених, так і звичайну публіку. Але крім Плутона, зонд також зазнімкував його супутники, зокрема й Харон. Зображення продемонстрували незвичайну картину. Виявилося, що Харон має величезну систему розломів, яка тягнеться вздовж його екватора. Її загальна довжина становить як мінімум 1000 км, а глибина досягає 9 км, що дозволяє їй конкурувати зі знаменитими Долинами Марінера на Марсі та уступами на Міранді. Також New Horizons виявив ознаки минулої кріовулканічної активності на Хароні.
Розлами Харона дуже зацікавили наукову спільноту. Було висунуто припущення, що вони могли виникнути внаслідок замерзання океану, який колись ховався у його надрах. Команда дослідників із SwRI вирішила перевірити це припущення, створивши нову модель внутрішньої будови супутника.
Моделювання підтвердило, що найімовірніший сценарій походження розломів справді полягає у розриві крижаної кори Харона, який був спричинений замерзанням його підповерхневого океану. Швидше за все це сталося ще на ранньому етапі існування супутника. Океан залишався рідким завдяки теплу, що виділялося в ході припливних взаємодій Харона та Плутона. Однак після того, як їхнє обертання синхронізувалося, а орбіта стала круговою (а це сталося ще в перші мільйони років) припливні взаємодії припинилися. Розрахунки дослідників також свідчать, що склад океану (наприклад, наявність у ньому великої кількості солей чи аміаку) не мав сильного впливу на швидкість його замерзання.
Дослідники також вивчили припущення, що кріовулканічна активність Харона була викликана викидами речовини з тріщин, які пов’язували його поверхню з океаном. Моделювання показало, що це могло бути можливим лише в тому випадку, якщо товщина крижаної кори не перевищувала 10 км. Однак наявні в розпорядженні вчених дані свідчать, що цей показник становив близько 100 км. Отже, йдеться про якийсь інший механізм формування викидів.
Ви також можете почитати нашу підбірку з 12 найцікавіших фактів про Плутон.
За матеріалами https://www.sciencedirect.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
