На аеродромі Крушин поблизу польського Влоцлавека підіймається український прапор. Чернігівський спортсмен Олександр Чех став чемпіоном Європи у класі S8P і приніс Україні перше золото змагань. Проте це був лише початок. За тиждень змагань українська збірна виборола 15 нагород: чотири золоті, п’ять срібних і шість бронзових.
У чемпіонаті Європи з ракетомодельного спорту 2026 року взяли участь 259 спортсменів із 17 країн. Україну представляли 22 учасники з 6 регіонів — це найбільший повноцінний склад національної збірної на змаганнях такого рівня з 2021 року.
Чотири золота та нове покоління чемпіонів
Першу перемогу здобув Олександр Чех із Чернігова. Він став найкращим у класі S8P — радіокеровані ракетні планери. У цій дисципліні спортсмен має не лише виконати політ визначеної тривалості, а й якомога точніше посадити модель у центр спеціальної посадкової зони.
Друге українське золото виборов юніор із Дніпра Матвій Державецький. Він переміг у класі S6A, де моделі після набору висоти спускаються на стримері — довгій гальмівній стрічці. Завдання спортсмена полягає в тому, щоб модель залишалася у повітрі впродовж визначеного проміжку часу. Та ще й 2 моделі на 3 тури.
Для Надії Радченко чемпіонат у Влоцлавеку став дебютом на міжнародних змаганнях такого рівня. Свій перший континентальний старт українська юніорка завершила одразу трьома нагородами у двох класах моделей.
Золото серед жінок та бронзу в загальному заліку вона виборола у класі S7, тобто моделі-копії на реалізм польоту. Спочатку модель проходить стендову оцінку, коли судді перевіряють її масштабну відповідність реальному прототипу, точність відтворення деталей, якість виготовлення та фарбування. Після цього оцінюють політ, під час якого модель має максимально реалістично відтворити циклограму польоту справжньої ракети-носія, копію якої створив спортсмен.
Ще одну бронзу Надія Радченко здобула у класі S5B, де моделі-копії змагаються у висоті польоту.
Четверту золоту медаль принесла доросла збірна України, яка перемогла в командному заліку класу S6A. У цьому самому класі президент Федерації ракетомодельного спорту України Ігор Волканов із Дніпра став бронзовим призером в особистому заліку.
Грами, секунди й невидимі повітряні потоки
Ракетомодельний спорт — це значно більше, ніж змагання на найбільшу висоту польоту. Спортсмени власноруч проєктують і виготовляють моделі ракет, ракетопланів, а потім змагаються у тривалості чи висоті польоту, точності посадки та відповідності моделі реальним прототипам і їхнім польотам. Кожен запуск стає практичним випробуванням знань із фізики, математики, аеродинаміки та інженерії. Різницю між перемогою і поразкою нерідко визначають кілька грамів маси, одна секунда польоту або незначна зміна напрямку вітру.
Ще до старту спортсмен має правильно розрахувати параметри моделі, підібрати двигун, визначити положення центру ваги та центру тиску, налаштувати систему порятунку. А вже під час самого польоту додаються фактори, які неможливо повністю контролювати: напрямок і сила вітру, температура, хмарність, низхідні й висхідні потоки. Особливе значення мають терміки — невидимі потоки теплого повітря, здатні підхопити модель ракети та продовжити її політ. Спортсмен має навчитися розпізнавати їх за ледь помітними ознаками: рухом трави, змінами температури та вітру, поведінкою птахів або результатом попередніх запусків.
Погода у Влоцлавеку постійно змінювала умови гри. Доводилося працювати як за сильної термічної активності, так і за слабких висхідних потоків, низької хмарності та мінливого вітру. У деяких класах за моделлю після запуску доводилося стежити цілою командою, щоб не втратити її з поля зору.
Медалі, здобуті всупереч війні
Для української збірної ці 15 нагород мають особливе значення. Повномасштабна війна докорінно змінила умови підготовки. Через безпекові обмеження запускати ракети в Україні стало значно складніше. Скоротилась кількість доступних для тренувань майданчиків, а можливості для повноцінних тренувань часто залежать від ситуації в конкретному регіоні.
У ракетомодельному спорті реальні тренування неможливо повністю замінити комп’ютерними розрахунками або роботою в майстерні. Навіть правильно спроєктована модель потребує серії запусків, під час яких спортсмени перевіряють її стійкість, роботу системи порятунку, поведінку за різної погоди та відповідність розрахунковим характеристикам.
Попри обмежені можливості для підготовки, українські спортсмени зберігають конкурентоспроможність і продовжують перемагати на міжнародній арені. «За кожною медаллю стоять роки підготовки, десятки й сотні випробувань, робота спортсмена, тренера та всієї команди. Для нас зараз важливо не лише зберігати рівень українського ракетомодельного спорту, а забезпечувати наступність поколінь. Результати наших юніорів у Влоцлавеку показують, що вона є. Молоді українські спортсмени вже сьогодні конкурують із найсильнішими представниками Європи. Це означає, що попри всі виклики українська школа ракетомоделювання продовжує розвиватися», — зазначає Денис Хміль, генеральний секретар Федерації ракетомодельного спорту України.
Більше, ніж спорт: ракетомоделювання як інженерна школа
Ракетомоделювання в Україні має давню традицію. Протягом десятиліть гуртки ракетомоделювання працювали при станціях юних техніків, центрах науково-технічної творчості та закладах позашкільної освіти. Сьогодні ракетомоделювання дедалі більше поєднує спорт із практичною STEM-освітою. Учень не просто вивчає формулу або фізичний закон, а проходить повний інженерний цикл: отримує завдання, проєктує модель, розраховує її параметри, виготовляє, випробовує, аналізує результати, вдосконалює конструкцію й змагається.
Помилки тут стають не невдачами, а джерелом даних. Якщо ракета відхилилася від траєкторії, потрібно перевірити її балансування та геометрію стабілізаторів. Якщо модель надто швидко спустилася, слід змінити параметри парашута або стримера. Якщо очікувана висота не досягнута — проаналізувати масу, аеродинамічний опір і характеристики двигуна. Такий підхід дозволяє розвивати системне мислення, технічну творчість і вміння працювати з реальними інженерними завданнями. Для частини школярів звичайний ракетомодельний гурток стає першим кроком до майбутньої професії в аерокосмічній промисловості або технологічній галузі.
Федерація ракетомодельного спорту України співпрацює із закладами освіти, науково-технічними центрами та станціями юних техніків, залучаючи до цього напряму нових спортсменів. Системну підтримку розвитку ракетомоделювання та STEM-ініціатив в Україні також надає ГО «Асоціація Ноосфера».
Наступна зупинка — чемпіонат світу 2027 року
Чемпіонат Європи у Влоцлавеку став для української збірної не лише боротьбою за медалі, а й важливим етапом підготовки до наступного великого старту. У 2027 році спортсмени повернуться на знайомий аеродром Крушин — уже для участі в чемпіонаті світу FAI з ракетомодельного спорту.
Україна залишила Влоцлавек із 15 медалями. Однак значення цього результату не вичерпується цифрами у підсумкових протоколах. Він засвідчує, що українська школа ракетомоделювання зберігає свої традиції, продовжує розвиватися, а її нове покоління вже доводить, що здатне перемагати на найвищому міжнародному рівні. А отже, український прапор над ракетомодельними стартами підійматиметься ще не раз!
Партнерський матеріал
