Астрономічні прогнози, пов’язані кометами та породженими ними метеорами, — справа досить невдячна. Занадто мало ми ще знаємо про ці небесні тіла. Тим приємніше буває, коли такий прогноз урешті справджується. Саме це і сталося 12 грудня. Спостерігачі у Новій Зеландії та Японії змогли зареєструвати перші ознаки нового метеорного потоку, що отримав попередню назву «λ-Скульпториди». Фактично їм пощастило стати свідками його народження.
Попередня інформація про потік була отримана завдяки радіолокаційним спостереженням, проведеним групою Гірофумі Сугімото. Астрономи підсумували дані з 41 радарної станції, що вказували на збільшення числа повільних метеорів у період із 11 до 15 години за київським часом (з 9ʰ до 13ʰ UT). Після цього активність λ-Скульпторид почала різко падати, тож навіть якби над Україною 12 грудня було чисте небо, ми б навряд чи щось побачили — навіть на сході країни темрява настала лише приблизно о 17:00.
Тим часом новозеландські спостерігачі відзвітували про реєстрацію протягом того самого часового проміжку 8 метеорів з одного радіанта. Його приблизні координати: пряме сходження 0ʰ30ᵐ, схилення -39°, що дуже близько до передбаченого для метеорного рою, пов’язаного з кометою Віртанена (46P/Wirtanen). Це означає, що на широті Києва навіть з урахуванням атмосферної рефракції він підіймається над горизонтом лише на один градус. Південні райони України в цьому сенсі мають перевагу.
Сумарна кількість метеорів на основі радарних і візуальних спостережень на піку могла сягати 120 за годину, але, по-перше, максимум був дуже короткий, що характерно для «молодих» потоків, а по-друге — більшість із них не було видно неозброєним оком. Знов-таки, згідно з передбаченнями, швидкість входу метеорних частинок λ-Скульпторид у земну атмосферу має бути відносно низькою (приблизно 15 км/с), а отже, вони не нагріваються при цьому так сильно, як частинки інших потоків, і не створюють помітних яскравих слідів.
Деякий час (можливо, кілька десятиліть) λ-Скульпториди спостерігатимуться лише тоді, коли Земля проходитиме крізь найщільнішу частину рою, тобто раз на 5–6 років. Але потім частинки, що утворюють потік, розподіляться вздовж кометної орбіти, і він стане щорічним із незначними коливаннями інтенсивності. До речі, орбіти метеорів, які спостерігалися 12 грудня 2023 року, досить сильно відрізняються від орбіти комети Віртанена. Це означає, що після 1974 року, коли під час чергового наближення «хвостатої зірки» до Сонця метеорні частинки були викинуті в космос, вони зазнали більш потужного гравітаційного впливу з боку великих планет, ніж «батьківське» тіло, отримавши можливість ближче підлітати до Землі та входити в її атмосферу.
Наступного дня після максимуму λ-Скульпторид Земля пройшла крізь найщільнішу частину потужного метеорного потоку Гемініди.
За матеріалами www.seti.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
