У 1983 р. супутник IRAS виявив надлишок інфрачервоного випромінювання, що надходить від β (бети) Живописця – молодої зірки, розташованої на відстані 63 світлових років від Сонця.
Дослідники припустили, що це світило оточене осколковим диском, який складається з пилу та уламків, що залишилися від протопланетного диска, що колись оточував його. Надалі астрономи підтвердили цю теорію, сфотографувавши дископодібну структуру на околицях зірки.
У період з жовтня до лютого 2018 р. космічний телескоп TESS виконав ряд спостережень β Живописця. Проаналізувавши зібрані ним дані, австрійські астрономи ідентифікували три падіння яскравості зірки, спричинені проходженнями непрозорих тіл її диском. Однак вони були викликані не екзопланетами: крива змін блиску світила мала асиметричну форму, що відповідає транзиту об’єктів, що мають довгий хвіст.
З огляду на це, а також факт наявності у β Живописця осколкового диска, астрономи дійшли висновку, що TESS зареєстрував транзити екзокомет. Оскільки вони спостерігалися одноразово для кожного з тіл, дослідникам важко судити про їхні характеристики. Передбачається, що це досить великі крижані об’єкти, що знаходилися на відносно невеликій відстані (менше ніж 3 а.о.) від зірки.
Варто зазначити, що це не перше виявлення екзокомет у β-Живописця. У ході наземних спостережень, які проводилися за допомогою змонтованого на 3,6-метровому телескопі ESO приймача HARPS, астрономам вдалося ідентифікувати дві популяції тіл, що складаються із сотень крижаних об’єктів. Перша складається зі старих комет, які вже зробили безліч обертів навколо зірки. Вони втратили більшу частину запасів летких речовин і рухаються по дуже різноманітним орбітам. Друга популяція складається з набагато активніших екзокомет, розташованих на близьких орбітах. Очевидно, вони утворилися внаслідок недавнього руйнування однієї чи кількох великих тіл.
За матеріалами: https://phys.org