З точки зору астрономів осінь починається не 1 вересня, а в той момент, коли центр сонячного диску в своєму русі екліптикою перетне небесний екватор і перейде з північної півкулі неба до південної. Нинішнього року це станеться 23 вересня 9 годині 50 хвилині за київським літнім часом. Однак погода надворі й надалі стоїть абсолютно не осіння: на 24 вересня в Києві прогнозують до 28° вище нуля за Цельсієм — справжня літня спека! Утім, «кліматична осінь» запізнюється далеко не вперше, і це не є аж так погано. Значно гірше, коли вона починається раніше, ніж очікувалося.
Загалом усі пори року трохи відстають як від своїх календарних термінів, так і від астрономічних. Одним із головних чинників, що визначає середню добову температуру в конкретній місцевості, є максимальна висота Сонця над обрієм, яка залежить від схилення центру сонячного диску (його положення відносно небесного екватора), та пов’язана з нею тривалість світлового дня. Здавалось би, після зимового сонцестояння 21 чи 22 грудня наше світило в середніх широтах Північної півкулі кожного дня кульмінує все вище й вище, а отже, надворі мало би ставати все тепліше. Натомість, як ми знаємо з життєвого досвіду, найхолоднішим місяцем зими зазвичай є січень, а наші предки таким узагалі вважали лютий — звідси й походить його назва. Так само і влітку найспекотнішим місяцем найчастіше буває не червень, коли спостерігається літнє сонцестояння, а все-таки липень.
Ті, хто знайомий із фізикою, в цьому місці згадають термін «теплова інерція» — і матимуть рацію. Щоб нагріти фізичне тіло (навіть таке ефемерне, як повітря) від однієї температури до іншої, потрібен певний час, тим більший, чим більша маса цього тіла й теплоємність матеріалу, з якого вона складається. Остання характеристика найменша у газів, а от із рідинами та твердими тілами все трохи складніше: з усіх речовин, що входять до складу земної кори, найбільшу теплоємність має вода.
Тож навіть коли Сонце влітку сягає найбільшої висоти над обрієм і перебуває над ним найдовше, воно все одно «не встигає» прогріти водойми та землю до максимально можливої в даних умовах температури: пік їхнього нагріву настає дещо пізніше (в наших широтах у середньому на місяць), й лише після цього вони починають охолоджуватися. Взимку ми маємо зворотну ситуацію: наше світило в кінці грудня вже «повертає на літо», але цього виявляється недостатнім, аби почати прогрівати промерзлу землю та воду під кригою. До того ж сніг і лід дуже гарно відбивають сонячні промені, не дозволяючи їм поглинатись у достатній кількості й передавати свою енергію матерії, яку вони освітлюють. Тому зимовий мінімум температур нерідко припадає на кінець січня чи початок лютого.
Але для того, щоб теплова інерція «спрацювала», потрібне тепло — тобто необхідно, щоб улітку земля й вода прогрілися до температур, суттєво вищих за середні. А це траплялося далеко не завжди. Приблизно триста років тому клімат у Північній півкулі Землі був помітно холоднішим (кліматологи навіть запровадили термін «Малий льодовиковий період»), і на території України у дні вересневого рівнодення майже завжди стояла вже цілком осіння погода. Щоправда, досить часто саме на ці дні припадало короткочасне потепління, яке отримало народну назву «бабине літо». За нього відповідальні особливості атмосферної циркуляції над Європою та східною частиною Північної Америки.
Потім клімат почав теплішати: спочатку повільно, а з кінця XIX століття — дедалі швидше. На думку багатьох учених, це було викликане природними кліматичними циклами, й антропогенний фактор у цьому потеплінні грає далеко не найважливішу роль. Утім, «Малий льодовиковий період» ще деякий час нагадував про себе: наприклад, у 1906 році перший сніг у Києві випав 27 вересня. Але всі ці холодні часи вже далеко в минулому. Літо 2023-го у Північній півкулі стало найспекотнішим в історії метеорологічних спостережень й забезпечило нас достатньою «тепловою інерцією», аби справжні літні температури протрималися практично цілий вересень.
Згідно з більшістю прогнозів, цей чинник діятиме й далі, а в сукупності з наростаючою сонячною активністю він забезпечить нам ще й достатньо теплу зиму. Тому можна бути певними, що плани наших нешановних північно-східних сусідів «заморозити Україну» в черговий раз зазнають краху. Навіть природа у цій війні на нашому боці!
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
