Телескоп Inouye побачив на Сонці петлю рекордно малого розміру

Науковці, які працюють із сонячним телескопом Inouye, повідомляють, що він отримав зображення рекордно малої плазменної петлі на поверхні Сонця. Подібні структури прив’язані до силових ліній магнітного поля і можуть бути супутниками спалахів.

Рекордно маленька петля

Науковці опублікували знімок поверхні Сонця, зроблений телескопом Inouye на довжині хвилі 656.28 нм. Найважливішою деталлю, зображеною на ньому, є плазменна петля рекордного розміру: 48,2 км завдовжки й 21 км завширшки.

На Землі такі розміри вражають, але найцікавіше те, що плазменна петля не рекордно велика, а навпаки, рекордно мала. Зазвичай подібні структури простягаються на сотні й тисячі кілометрів й інколи досягають такого розміру, що всередині них могла б вміститися Земля. Вони формуються вздовж силових ліній магнітного поля.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Однак те, що досі вчені бачили не так багато плазменних арок довжиною у десятки кілометрів, не означає, що їх немає. Просто наші засоби спостереження досі недостатньо досконалі для того, аби розгледіти їх на поверхні світила.

Плазма та сонячні спалахи

Особливо важливим моментом у новому зображенні є те, що рекордно мала плазмова дуга була сфотографована над районом, де приблизно в той самий час відбувся потужний спалах. Ці гігантські вибухи відбуваються тоді, коли лінії магнітного поля деформуються настільки сильно, що зрештою розриваються і перез’єднуються.

Коли це відбувається, купа заряджених частинок летить у космос, інколи разом зі шматками плазмових дуг. Якщо на їхньому шляху трапляється Земля, ми отримуємо магнітну бурю. З проблемами зі зв’язком та електрикою.

Саме тому на дослідження космічної погоди виділяються величезні гроші. Проте фізичні процеси, які передують спалахам, досі залишаються маловивченими. Проблема моделювання поведінки плазми у магнітному полі впирається у питання, а що саме моделювати.

У науковців є припущення, що ландшафт поверхні нашого світила поруч із плямами насправді не рівний, а складається з величезної кількості маленьких арок, які ми просто не бачимо. Але, можливо, невдовзі все може змінитися.

За матеріалами phys.org