Загадка космічних радіосигналів, яка не давала спокою астрономам понад 20 років, нарешті отримала пояснення. Дослідники з Австралії з’ясували, що джерелом аномально довгих імпульсів є не зоряні залишки-одинаки, як вважалося раніше, а магнітна взаємодія двох дуже старих зір — білого та червоного карликів.
Цей клас космічних радіовипромінювань був відкритий 2005 року. Зазвичай об’єкти в космосі генерують короткі радіоспалахи, що тривають лічені секунди. Проте довгоперіодичні радіотранзієнти, яких наразі відомо близько десятка, здатні випромінювати хвилі від кількох хвилин до понад години. Довгоперіодичні радіотранзієнти — це джерела радіовипромінювання, які генерують спалахи радіохвиль тривалістю від кількох хвилин до понад години та повторюють їх через регулярні проміжки часу.
Тривалий час наукова спільнота схилялася до думки, що ці сигнали походять від магнетарів — пульсарів із надзвичайно потужним магнітним полем. Але нове дослідження, проведене командою Сіднейського університету під керівництвом Кові Роуза, доводить інше. Його результати опубліковані у виданні Nature Astronomy.
Знахідка радіотелескопа ASKAP
Використовуючи австралійський радіотелескоп ASKAP, науковці виявили, що принаймні деякі з цих спалахів генеруються симбіотичними подвійними системами. У таких системах компактний об’єкт — білий карлик — перетягує на себе матерію з близької зорі-компаньйона. Накопичення цієї речовини часто призводить до вибухів наднових.
«Радіотранзієнти з довгим періодом роками заводили астрономів у глухий кут, — зазначає Роуз. — Тепер ми довели, що джерелом одного з таких явищ є білий карлик, який активно витягує речовину із супутньої зорі».
Анатомія зоряного зіткнення
Об’єкт, що допоміг зробити відкриття, отримав назву ASKAP J1745-5051. Ця система складається з білого карлика розміром із Землю та червоного карлика масою лише 10 % від сонячної. Вони роблять повний оберт один навколо одного всього за 1,4 години.
Унікальність ASKAP J1745-5051 полягає в тому, що система генерує не лише тривалі радіохвилі, а й рентгенівське випромінювання. Цікаво, що їхні піки не збігаються в часі. За словами науковців, це прямо вказує на те, що сигнали формуються в різних частинах системи.
Космічний «Розеттський камінь»
Чи означає це, що таємниця всіх подібних сигналів повністю розкрита? Не обов’язково. Серед відомих довгоперіодичних радіотранзієнтів лише одне інше джерело випромінює рентген. Отже, деякі з них можуть мати іншу природу.
Проте, як підкреслює Роуз, результати дослідження слугуватимуть «зоряним Розеттським каменем». Вони дають науковцям ключ до розшифрування майбутніх сигналів і допоможуть чітко розрізняти: де працює самотній пульсар, а де — екзотична система з двох карликів.
Раніше ми розповідали про те, як загадковий сигнал вказує на існування первинних чорних дір.
За матеріалами Space
