У зв’язку з недосконалою технікою, раніше було важко проводити точну ретроспективу історичних космічних місій. Наприклад, коли посадковий модуль Apollo 12 успішно сів на Місяць 19 листопада 1969 року. Події, які трапилися під час цього, не були докладно зафіксовані, включаючи взаємодію реактивних викидів із двигунів посадкового модуля з поверхнею супутника Землі. Фізичне відтворення цих моментів на Землі неможливе через відмінності в гравітації та геології, а також відсутності атмосфери на Місяці.
Вчені NASA застосували суперкомп’ютер Pleiades для створення симуляцій, використовуючи інформацію з минулих місій, зокрема Apollo 12. Команді інженерів та експертів NASA вдалося створити програму, яка точно відтворює взаємодію посадкових струменів із місячним рельєфом. Суперкомп’ютер Pleiades генерував терабайти даних, дозволяючи передбачити сценарії взаємодії для посадки астронавтів та інших місій.
На конференції у Денвері команда продемонструвала симуляцію посадки Apollo 12, використовуючи програму Gas Granular Flow Solver (GGFS). Ця програма моделює взаємодію частинок реголіту, відтворюючи утворення кратерів та здіймання хмар пилу навколо посадкового модуля.
Вивчення таких деталей дуже важливе для науки, особливо для майбутніх космічних місій, зокрема для програми Artemis, яка передбачає повернення астронавтів на Місяць у 2025 році. Новий посадковий апарат Starship HLS від SpaceX, який будується у межах партнерства з NASA, буде в кілька разів потужнішим, тому точне моделювання фізичних процесів під час посадки є ключовим завданням для інженерів.
У майбутньому планується оптимізація коду GGFS та інтеграція додаткових обчислювальних ресурсів для створення ще точніших симуляцій. Це дозволить вдосконалити процеси посадки для майбутніх місій Artemis і навіть для посадок на інших об’єктах, таких як Марс.
Раніше ми повідомляли про те, як вчені підрахували обсяг усієї інформації у Всесвіті.
За матеріалами NASA
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
