Що це за небесний об’єкт? На перший погляд, він не схожий на галактики, туманності, зоряні та галактичні скупчення, які зазвичай знімкує телескоп Hubble. Але насправді все просто. Перед нами спіральна галактика під назвою UGC 10043. Просто вона повернута до нас боком.
UGC 10043 розташована на відстані приблизно 150 млн світлових років від Землі у напрямку до сузір’я Змії. Це одна з досить рідкісних спіральних галактик, які видно з ребра.
Під час спостережень з такого незвичайного ракурсу ми бачимо галактичний диск у вигляді різкої лінії, на яку накладена пилова смуга. Цей пил розподілений по всіх спіральних рукавах UGC 10043: але коли ми дивимося збоку, він здається дуже густим. Ми також можемо побачити вогні деяких найбільших і найактивніших регіонів зореутворення, світлу яких вдається пробитися крізь пилову завісу.
У центрі UGC 10043 видно світну, майже яйцеподібну «опуклість», що підноситься над її диском. Усі спіральні галактики мають подібну структуру, звану балджем. Вона містить зорі, що обертаються навколо галактичного центру по траєкторіях вище та нижче диска. Цю особливість зазвичай не видно на знімках галактик. Незвичайно великий розмір балджа UGC 10043 порівняно з диском може пояснюватися тим, що вона висмоктує матеріал із сусідньої карликової галактики. Можливо, саме тому диск викривлений, загинаючись догори на одному кінці й вниз на іншому.
Як і більшість колірних знімків Hubble, це зображення є складеним. Воно зібране з кількох окремих знімків, зроблених у різний час, які фіксують різні довжини хвиль світла. Цей випадок примітний тим, що для знімка використали два набори зображень, отриманих із різницею у 23 роки — у 2000 і 2023 році. Це демонструє не тільки дивовижну довговічність телескопа Hubble, а й те, як важливо для астрономів мати довгостроковий архів спостережних даних.
Раніше ми розповідали про те, як «червоні монстри» в ранньому Всесвіті кинули виклик астрономам.
За матеріалами Esahubble