Скарби березневого неба

10 березня Місяць пройде фазу «супермолодика» та підійде до Землі найближче у 2024 році. Але любителів астрономії більше цікавить не це, а те, що він на кілька днів сховається в околицях Сонця й не заважатиме спостерігати цікаві об’єкти нічного неба. Для тих, хто лише починає знайомитися з «небесними скарбами», згадаємо десятку найяскравіших зоряних скупчень, галактик і туманностей, що в середині березня проходять верхню кульмінацію між 9-ю та 11-ю годинами вечора.

Сузір’я Рака

В зодіакальному сузір’ї Рака пару тисяч років тому перебувала точка літнього сонцестояння, але зараз вона вже «переповзла» навіть не в сусідні Близнюки, а в Тільця. Проте всі прикметні об’єкти цього сузір’я лишилися на своїх місцях. Найвідоміший із них — це, звичайно, розсіяне зоряне скупчення M44, що має власну назву «Ясла» чи «Вулик». Його неважко знайти поблизу від прямої, що сполучає зорі 4-ї величини γ та δ Рака (Азеллус Бореаліс і Азеллус Аустраліс). Сумарний блиск скупчення трохи вищий і складає 3,7ᵐ, завдяки чому на чистому темному небі його нескладно помітити неозброєним оком як слабку туманну плямку розміром більше градуса. До його складу входить більше тисячі світил віком понад 600 млн років, відстані до них складають приблизно 550–600 світлових років. «Ясла» були відомі ще давньогрецьким астрономам, Гіппарх їх згадував під назвою «Нефеліон» (невеличка хмарка). На широті Києва в нашу епоху вони можуть підійматися над горизонтом майже на 60°.

Сузір’я Рака на зоряній мапі. Джерело: wikipedia.org

Друге примітне скупчення в умовних межах сузір’я Рака — M67 «Королівська кобра». Воно розташоване у 2° західніше зорі Акубенс (α Рака) та у 8° південніше M44. Його загальний блиск трохи не дотягує до 6-ї величини, тобто для спостережень цього об’єкту потрібен хоча б невеликий бінокль або телескоп. Відстань до M67 оцінюється в межах від 2600 до 3 тис. світлових років. Кількість зірок у ньому може перевищувати 500, із них приблизно сотня за температурою та масою схожі на наше Сонце. Це одне з найстаріших відомих розсіяних скупчень: його вік, напевно, більш ніж 3 млрд років.

Сузір’я Гідри

З усіх офіційно затверджених сузір’їв Гідра займає на небесній сфері найбільшу площу (1303 квадратних градуси) й містить три об’єкти з каталогу Мессьє — M48, M68 і M83. Два останніх на території України спостерігаються низько над обрієм, про них ми згадаємо в наступних оглядах.

Розсіяне скупчення M48 допоможе знайти яскравий Проціон із сузір’я Малого Пса. Джерело: www.ericteske.com

M48 являє собою розсіяне зоряне скупчення, розташоване у 5° південніше небесного екватора. Наразі відомо близько 440 зір, що належать до нього. Їхній вік оцінюється у 400–500 млн років, а сумарний блиск трохи перевищує шосту зоряну величину. Від скупчення нас відділяє приблизно 2500 світлових років. На його положення на небі «вказує» Малий Пес: M48 перебуває майже точно у протилежному напрямку від Проціона (α Малого Пса) відносно другої за яскравістю зорі цього сузір’я, що має назву Гомеїза, й на втричі більшій кутовій відстані. Для спостережень потрібно скористатися хоча б невеликим біноклем.

Сузір’я Корми

Найбільшим з 48 сузір’їв, запроваджених у II столітті нової ери Клавдієм Птолемеєм, був Корабель Арго. 1755 року, складаючи новий зоряний каталог, французький астроном Ніколя Лакайль розділив це сузір’я на три частини — Кіль, Вітрила та Корму (не міняючи позначень окремих зірок). Остання частина як окреме сузір’я є найпівнічнішою, тому її найкраще видно в наших широтах. Найяскравіший із трьох об’єктів Мессьє, що присутні в Кормі, на достатньо темному небі можна помітити неозброєним оком як слабеньку туманну плямку в 12° східніше Сіріуса (α Великого Пса). Це розсіяне скупчення М47, що складається майже з 500 зірок сумарним блиском 4,5ᵐ, розкиданих по площі, приблизно рівній диску повного Місяця. Відстань до них оцінюється у 1600 світлових років.

Біноклі чи телескопи покажуть у градусі від М47 у східному напрямку ще одне розсіяне скупчення — M46. Воно має трошки менший видимий розмір і блиск на рівні 6ᵐ, але також містить близько 500 зірок, від яких нас відділяє 5 тис. світлових років. Більш потужні інструменти дозволять розгледіти на їхньому тлі слабку планетарну туманність NGC 2438 — вона розташована майже вчетверо ближче.

Зоряні скупчення M46 (ліворуч) і M47. Жовта зірка внизу — помаранчевий гігант HIP 37379. Джерело: stellarscenes.net

Найпівденніший об’єкт Мессьє в сузір’ї Корми й нашому сьогоднішньому огляді — розсіяне скупчення M93. Воно теж має шосту зоряну величину, але значно компактніше: близько тисячі його зірок займають на небі умовну ділянку розміром менше чверті градуса. Відстань до скупчення, згідно з останніми оцінками, складає 3600 світлових років. Його неважко побачити в бінокль, але для цього потрібно чисте темне небо й відкрита південна частина горизонту — в Києві M93 не підіймається вище ніж на 15°. На півдні України його максимальна висота складає 19–20°.

Сузір’я Лева

Від зоряних скупчень, що належать Чумацькому Шляху, перейдемо до далеких галактик. Саме ними багате зодіакальне сузір’я Лева. Більшість із них у березні кульмінує опівночі або пізніше, тобто їхні спостереження ускладнює комендантська година. Втім, це не стосується галактики NGC 2903, розташованої на небі під «левовою головою» — у 1,5° південніше зорі Алтерф (λ Лева). Вже о 10-й годині вечора в Києві її видно більш ніж у 60° над обрієм.

Вигляд галактики NGC 2903 у великий телескоп. Джерело: www.virtualtelescope.eu

NGC 2903 має блиск біля 9-ї зоряної величини, що дозволяє на достатньо темному небі розгледіти її в телескопи діаметром понад 7 см. У їхньому полі зору вона виглядатиме як видовжена туманна рисочка. 20-сантиметрові й більші інструменти дозволять роздивитися її спіральні рукави. За розміром, масою та структурою ця галактика дуже схожа на нашу. Відстань до неї перевищує 30 млн світлових років.

Сузір’я Великої Ведмедиці

Тепер здіймемо погляд угору, де сяє всім відомий астеризм «Великий Віз». Майже в зеніті перебуває «галактична пара» M81 і M82. Ці об’єкти мають неофіційні назви «Галактика Боде» (на честь Йоганна Боде, який відкрив її 1774 року) та «Сигара». Перша з них — класична спіраль, за розміром і масою трохи менша за Чумацький Шлях. Відстань до неї складає близько 12 млн світлових років. Видимий блиск 6,9ᵐ дозволяє за виключно гарних атмосферних умов на дуже темному небі людям із відмінним зором побачити її без допомоги інструментів, тобто вона може вважатися найдальшим об’єктом, видимим неозброєним оком.

Галактики M81, M82 та планетарну туманність M97 можна знайти, орієнтуючись по зорях «Великого Возу». Джерело: www.skyledge.net

M82 має менший розмір і нижчий блиск (8,4ᵐ). Вона розташована до нас трохи ближче — на відстані 11,5 млн світлових років. Ця галактика переживає потужний гравітаційний вплив з боку своєї масивної «сусідки» M81, завдяки чому в її ядрі постійно йдуть активні вибухоподібні процеси. Навіть невеликий телескоп легко продемонструє її незвично видовжену форму, через яку й отримала свою назву. Знайти пару галактик можна, провівши уявну пряму від третьої зорі «ковша» Великої Ведмедиці (Фекди) до першої (Дубге) й продовживши її ще приблизно на таку саму відстань.

Ну і якщо вже ми «мандруємо» Великою Ведмедицею, варто згадати про об’єкт ще одної категорії — планетарну туманність M97 «Сова», яка буде також найслабшою в цьому огляді (видимий блиск 9,7ᵐ). Це залишок сонцеподібної зорі, що вичерпала все водневе та гелієве термоядерне «паливо» у своїх надрах, скинула зовнішню оболонку, яку ми бачимо у вигляді туманності, а її ядро поступово охолоджується, перетворившись на білий карлик. Невеликі інструменти на темному незасвіченому небі покажуть M97 як крихітну зеленувату плямку, а в телескопи з діаметром об’єктива понад 15 см буде видно два великих більш темних круги на світлому тлі — «очі сови». Спостереженням сильно допоможе наявність спеціалізованого світлофільтра OIII, центрованого на лінію іонізованого кисню 501 нм.

Раніше ми писали про те, які цікаві явища, пов’язані з об’єктами Сонячної системи, спостерігатимуться в березні.

Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine