Ветеран NASA Річард Стентон розповів про результати своїх багаторічних спостережень за зорями в оптичному діапазоні у межах програми пошуку інопланетного життя SETI. Він сказав, що кілька разів зміг зафіксувати вкрай нетривалі імпульси, що надходили від кількох зір неподалік від Сонця.
Дослідження ветерана NASA
Від зір навколо Сонця інколи надходять дивовижні короткочасні імпульси в оптичному діапазоні, яким немає простого пояснення. Принаймні так стверджує співробітник організації з пошуку інопланетного життя Річард Стентон на основі своїх багаторічних досліджень понад 1300 зір, що приблизно схожі на Сонце і розташовані недалеко від нас.
Раніше Стентон працював у NASA, він є ветераном цієї організації, що раніше займався місіями Voyager та GRACE. Проте він давно вже на пенсії й поволі займається пошуками позаземного розуму. Робить він це за допомогою телескопа в обсерваторії Шей-Медоу в Каліфорнії. Це зовсім невеликий інструмент із діаметром дзеркала 76,2 см.
Проте у Стентона є те, чого немає в інших дослідників, які поспішають отримати результати, — час. Він може собі дозволити годину спрямовувати телескоп на одну зорю й отримувати від неї дані. І його не хвилює, що більшу частину часу з нею нічого не відбувається.
Незрозумілі сигнали
Якщо бути точними, то із зорями, за якими спостерігає Стентон, регулярно щось відбувається. Їх закривають хмари, затьмарюють блискавки, пролітають птахи та супутники. Але все це події, які легко можна відфільтрувати. І все ж вкрай рідко стається щось, чому так просто не знайдеш пояснення.
Саме за такими речами й полює ветеран NASA, і схоже, що принаймні кілька разів йому пощастило. Насамперед йдеться про події 14 травня 2023 року. Тоді досліднику вдалося спостерігати два імпульси, що надійшли від однієї й тієї самої зорі HD 89389, яка розташована на відстані близько 100 св. років від нас у сузір’ї Великої Ведмедиці.
Це світило належить до спектрального класу F, тобто є трохи гарячішим за Сонце, хоча загалом схоже на нього. Були зафіксовані два ідентичні затемнення, тривалістю 0,2 с кожне, які розділяв проміжок часу в 4,4 с. І жодні вищенаведені «земні» причини пояснити це явище не можуть.
Цікаво, що пізніше, вже взимку 2025 року, Стентон зафіксував від зорі HD 12051, розташованої на відстані 81 св. року від нас, ще один імпульс, дуже схожий на два попередні. А огляд попередніх даних показує, що щось подібне відбувалося із зорею HD 217014, також відомою як 51 Пегаса.
То що ж це блимає?
Чи справді зорі, подібні до Сонця, час від часу надзвичайно яскраво блимають саме в оптичному діапазоні? Чи може це бути результатом діяльності позаземної цивілізації? Свого часу затемнення на 51 Пегаса пояснили прольотом птахів. Проте причиною усіх подій це бути не може. Також висувається багато «земних» версій, але всі вони пояснюють це малоймовірним збігом обставин.
Окремо Стентон згадує, що причиною може бути проходження гравітаційних хвиль, але це припущення потребує додаткової перевірки. Слово «інопланетяни» ніхто прямо не згадує, хоча пояснення за їхньою участю напрошуються самі. Це може бути випробування систем міжзоряного зв’язку оптичного діапазону чи прискорення апаратів із лазерним вітрилом.
За матеріалами phys.org
