Вчені дослідили хімічний склад дуже старої зорі. Вони з’ясували, що вона утворилася у газопиловій хмарі, яка залишилася після першого покоління світил. Вони вибухнули як рідкісний тип наднових: парно-нестабільні та були дуже масивними.
Хімічний склад старої зорі
Нове дослідження вчених з китайської академії наук виявило, що серед перших зір, які існували у Всесвіті, було чимало справжніх гігантів, маса яких сягала від 140 до 260 мас Сонця. Вони вибухали як рідкісний тип наднових.
На такі думки вчених навело дослідження зорі LAMOST J1010+2358. Вони знайшли її завдяки даним огляду неба Large Sky Area Multi-Object Fiber Spectroscopic Telescope (LAMOST), а потім додатково вивчили за допомогою спектрографа телескопа Subaru.
Зоря є дуже старою і майже напевно належить до світил другого покоління. Її хімічний склад має низку особливостей. Насамперед це стосується надзвичайно низького вмісту натрію та кобальту. Співвідношення натрію до заліза у неї майже у 100 разів нижче, ніж у Сонця.
Крім того, хімічний склад демонструє дивну відмінність у вмісті хімічних елементів із парними й непарними номерами у періодичній таблиці, наприклад, натрій/магній та кобальт/нікель. І такий результат добре співвідноситься з результатами одразу трьох фізичних моделей, тож вчені вже знають, що вони знайшли.
Рідкісний тип наднових
Науковці впевнені, що LAMOST J1010+2358 утворилася у газопиловій хмарі, яка була збагачена рештками вибуху рідкісного типу наднових. Раніше вже підозрювали, що перші зорі були дуже масивними. Нещодавно було доведено, що вони народжувалися не на самоті. І ось тепер з’явилося свідчення, що вони справді були великими.
Характерний вміст хімічних елементів у LAMOST J1010+2358 відповідає для теоретично передбаченого для парно-нестабільних наднових. Це дуже нестабільні зорі з невисокою металічністю. Гамма-випромінювання в їхніх глибинах настільки інтенсивне, що народжуються електрон-позитронні пари.
Це знижує світловий тиск на зовнішні шари, внаслідок чого порушується баланс між ним та силами тяжіння. Зоря починає провалюватися всередину самої себе, проте в якийсь момент народження пар частинок припиняється і світило вибухає.
При цьому ані білого карлика, ані нейтронної зорі, ані чорної діри вона по собі не залишає. Замість цього вона просто викидає у космос величезну кількість заліза та інших важких елементів. Зараз настільки великих світил, щоб реалізовувався цей сценарій, майже немає.
Однак, як показало дослідження, у ранньому Всесвіті таких світил було значно більше. Це дає вченим змогу зробити ще одне цікаве відкриття. Раніше вважалося, що перші покоління зір були майже повністю позбавлені важких елементів. Проте у складі LAMOST J1010+2358 вони все ж присутні, хоча у незвичній комбінації. Судячи з усього, це відбулося саме завдяки парно-нестабільним надновим.
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
