Короткочасне, але колосально потужне виверження мертвої зорі зазнімкував один із найпотужніших рентгенівських інструментів у космосі. Спільний німецько-російський телескоп eROSITA на борту космічної обсерваторії «Спектр-РГ» у точці Лагранжа L2 вперше вловив так звану фазу «вогняної кулі» класичної нової зорі. Ці рентгенівські дані остаточно підтвердили прогноз 1990 року про фізику нових зір.
Нова, відома як YZ Reticuli, була виявлена 15 липня 2020 на відстані близько 8250 світлових років недалеко від південного сузір’я Сітки. Аналіз показав, що це короткочасне збільшення яскравості було наслідком того, що називається класичною новою зорею — виверженням білого карлика.
Підтвердження теорії
Під час огляду всього неба з червня по грудень 2020 року eROSITA неодноразово переглядав область, що містить білий карлик. На перших 22 проходах все було нормально. Проте на 23-му проході, починаючи з 7 липня 2020 року, надзвичайно яскраве джерело рентгенівського випромінювання з’явилося у тому місці, яке пізніше ідентифікували як зорю YZ Reticuli. Але на наступному проході спалах був відсутній, а це означає, що він не міг тривати більше ніж вісім годин.
Рентгенівський спалах стався за 11 годин до оптичного просвітлення джерела. Це відповідало теоретичному моделюванню фази «вогняної кулі» нової зорі. Згідно з передбаченням, зробленим у 1990 році, між неконтрольованим синтезом і збільшенням яскравості зорі в оптичному діапазоні має бути дуже коротка фаза «вогняної кулі». Ця фаза має проявлятися як короткий і яскравий спалах рентгенівського випромінювання до того, як зірка засяє яскравіше в оптичному діапазоні.
Магазин від Universe Space Tech
Дитяча бананка Noosphere – Space Explorer
До товаруЩо таке нова зоря?
Білий карлик — це мертва зоря, а точніше її ядро, вага якої приблизно у 8 разів перевищувала масу Сонця після того, як вона досягла кінця періоду свого існування в результаті припинення ядерного синтезу та скинула свій зовнішній матеріал. Інші об’єкти цього типу включають нейтронні зорі (від 8 до 30 сонячних мас) та чорні діри (понад 30 сонячних мас). Білі карлики маленькі та щільні. За розміром вони приблизно десь між Землею та Місяцем, але масою у 1,4 Сонця. Ця межа маси відома як межа Чандрасекара: якщо білий карлик перевищує цю межу, він стає настільки нестабільним, що вибухає ефектною надновою.
Білі карлики також іноді знаходять у подвійних системах із більшими зорями. Якщо вони перебувають на досить близькій орбіті, білий карлик може відбирати матеріал у свого бінарного компаньйона. Цей матеріал, насамперед водень, накопичується на поверхні білого карлика та нагрівається. Зрештою, маса стає настільки великою, що тиску та температури на дні водневого шару достатньо, щоб запалити атомний синтез на поверхні білого карлика — це викликає термоядерний вибух, що викидає зайвий матеріал у космос. Таке явище і називається новою зорею.
Нагадаємо, що раніше рідкісний білий карлик розкрив одну із загадок Всесвіту.
За матеріалами Nature
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
