Британець М. Джон Гаррісон отримав Букерівську премію 2026 року за фантастичний роман «Кінець усього». Уперше лауреатом став письменник, який вийшов безпосередньо зі світу жанрової наукової фантастики. А ще він найстарший переможець за всю історію нагороди.
Фантаст серед лауреатів
Прийоми наукової фантастики запозичували чимало авторів із букерівських списків, проте жоден лауреат не походив із самого жанру. На цій різниці наголосила Габі Вуд, виконавча директорка Фонду Букерівської премії, у коментарі для NPR. Письменникові 81 рік, і «Кінець усього» вже його тринадцятий роман.
Своє перше оповідання М. Джон Гаррісон продав ще 1965 року. Згодом він приєднався до британського журналу фантастики New Worlds і до 1978 року редагував у ньому книжковий розділ. За роман «Nova Swing» письменник отримав премію Артура Кларка, а 2022 року сам входив до журі Букера. «Кінець усього» став його першою номінацією, і перемога принесла автору 50 тисяч фунтів стерлінгів.
Світ після катастрофи
Журі під головуванням антикознавиці Мері Бірд цілий день обговорювало шість романів короткого списку. Рішення ухвалили одностайно.
Дія роману відбувається на південному узбережжі Англії через кілька десятиліть після загадкової навали iGhetti, істот, здатних змінювати форму. Літера «i» натякає на щось цифрове, хоча Мері Бірд застерігає, що напевно цього сказати не можна. Держава ледь функціонує, а порядок підтримують самочинні загони.
Головний герой Філліп Теннент збирає на лінії прибою предмети, які викидає з Ла-Маншу. Одного дня він знаходить схожий на желе згусток, який швидко росте, починає говорити і віддавати людям накази. Мері Бірд наголошує, що апокаліпсис у книжці принципово незбагненний, тож старі правила в ньому вже нічого не важать. «Це політика сьогодення, побачена крізь лінзу майбутнього», — пояснила вона в заяві, яку оприлюднив Booker Prize.
Криза пояснень
Першим поштовхом до роману, за словами М. Джона Гаррісона, стала фінансова криза 2008 року. Він хотів написати про те, як суспільство втрачає здатність пояснювати світ, і катастрофа стала зручною відправною точкою.
У справжньому лихові, на його думку, йдеться навіть не про виживання. Світ просто перестає працювати так, як раніше. І все, що людина знала, раптом втрачає опору.
Межа між жанрами
Наукова фантастика давно має власні нагороди. Премію «Г’юго» вручають з 1953 року, премію «Неб’юла» з 1966-го, а британську премію Артура Кларка з 1987-го. Жанрову фантастику головні літературні премії тривалий час відзначали рідко.
Утім, винятки траплялися. Антиутопія Маргарет Етвуд «Оповідь служниці» 1986 року потрапила до короткого списку Букера. А 2019 року письменниця отримала цю премію за роман «Заповіти», продовження тієї ж історії, і розділила її з британкою Бернардін Еваристо. Нобелівську премію з літератури 2007 року отримала Доріс Лессінг, авторка фантастичного циклу «Канопус в Аргосі». До короткого списку Букера 2005 року також потрапив роман Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене», героями якого є клони.
Усі вони починали поза жанром і звернулися до фантастики вже як визнані прозаїки. М. Джон Гаррісон пройшов зворотний шлях. Його перемога стала першою також для видавництва Serpent’s Tail, хоча книжки видавництва номінували на Букера вже вп’яте.
