Пошук позаземного життя та придатних для нього світів вимагає надзвичайної точності. Нове дослідження під керівництвом астрономів із Мічиганського університету, опубліковане в The Astrophysical Journal, встановило рекордні межі чутливості при спостереженні за однією з найближчих до нас подвійних зоряних систем — 70 Ophiuchi AB (70 Oph AB).
Ця система має багату історію. У 1855 році британський астроном Вільям Джейкоб заявив про виявлення тут планети, що зробило 70 Oph AB першим офіційним кандидатом на володіння екзопланетою в історії астрономії. Проте сучасні розрахунки довели протилежне — у внутрішніх областях цієї системи немає жодного газового гіганта масою з Юпітер або більше.
Хоча відсутність великої планети може здатися розчаруванням, для науковців це важливий прорив. Вона звужує діапазон пошуків і відкриває шлях до виявлення компактніших, потенційно придатних для життя планет.
Чому саме 70 Oph AB привертає увагу астрономів?
Близько половини зоряних систем у Чумацькому Шляху складаються з двох або більше зірок. Вони є ідеальними лабораторіями для розуміння того, як формуються та еволюціонують планетарні системи.
Система 70 Oph AB розташована на відстані близько 16 світлових років від Землі. Це робить її третьою за близькістю подвійною системою до нашої Сонячної системи після Альфи Центавра (4,2 світлового року) та 61 Лебедя (11,4 світлових років). Завдяки багатому масиву спостережень орбіти двох зірок цієї системи, 70 Oph A та 70 Oph B, наразі належать до найточніше описаних у науці.
Гіпотетичний Юпітер виявився помилкою
Протягом 171 року навіть найсучасніші вимірювання радіальної швидкості зірок показували періодичні «коливання». Досі ці відхилення пояснювали гравітаційним впливом гіпотетичного Юпітера.
Аби поставити крапку в цьому питанні, дослідники зібрали спостережні дані за ціле століття, а також провели нові надточні спостереження за допомогою 6,5-метрового телескопа Magellan Clay в обсерваторії Лас-Кампанас у Чилі та 2,7-метрового телескопа Harlan J. Smith в обсерваторії Мак-Дональд у Техасі.
Аналіз довів: «коливання» спричинені не гравітацією планети, а процесами на поверхнях самих зірок — так званою зоряною активністю, наприклад плямами чи протуберанцями. Внутрішня зона системи повністю вільна від Юпітерів: їх немає в межах 5 астрономічних одиниць (а. о.) від зірки 70 Oph A та в межах 0,5 а. о. від 70 Oph B.
«Це повчальна історія про те, як зоряна активність може імітувати сигнали планет», – коментує результати дослідження Майкл Мейєр, старший співавтор і завідувач кафедри астрономії Мічиганського університету.
Шанс для землеподібних світів
Відсутність масивних газових гігантів не означає, що система пустує. Навпаки, це залишає відкритими двері для існування менших планет розміром із Сатурн, Землю чи навіть менших у так званій придатній для життя зоні. Це область навколо зірки, де температура поверхні дозволяє воді залишатися в рідкому стані.
Точне розуміння меж системи 70 Oph AB дає можливість розробити оптимізовані стратегії пошуку для майбутніх місій. Системою вже цікавляться розробники перспективного космічного апарата SHERA, а також майбутнього флагманського проєкту NASA — Habitable Worlds Observatory, які шукатимуть сліди життя на кам’янистих екзопланетах.
Раніше ми розповідали про ТОП-5 хибних уявлень науки про космос.
За матеріалами phy.org
