Проаналізувавши дані, зібрані космічними телескопом Cheops, астрономи виявили гігантське космічне «дзеркало»: ультрагарячу екзопланету з металевими хмарами, що відбивають більшу частину зоряного світла.
Чим визначається яскравість планет
Планети та їхні супутники світять не власним, а відбитим від їхньої поверхні світлом. При погляді на нічне небо може здатися, що найкращим чином це робить Місяць. Але в реальності, його альбедо (показник відбивної здатності) становить лише 12%, тоді як наша Земля відбиває понад 30% сонячного світла.
Варто сказати, що більшість планет загалом мають низьке альбедо, або тому що в них є атмосфера, яка поглинає багато світла, або тому що їхня поверхня темна. Рекордсменом є Венера, яка має потужний хмарний покрив, що відбиває близько 75% сонячного світла. Також високим альбедо можуть похвалитися деякі крижані супутники планет-гігантів.
Однак, судячи з усього, це ще далеко не межа. Під час нещодавнього дослідження, астрономам вдалося знайти світ, що відбиває понад 80% світла своєї зорі. Це можливо завдяки тому, що його поверхня в буквальному сенсі слова прихована металевими хмарами.
Неможлива екзопланета
У 2020 році космічний телескоп TESS відкрив нову екзопланету, яка отримала позначення LTT9779 b. Вона являє собою ультрагарячий Нептун. Її радіус у 4,7 раза, а маса у 29 разів перевершують радіус і масу Землі. LTT9779 b робить один оберт навколо своєї зорі всього за 19 годин. За даними телескопа Spitzer, її денний бік розігрітий до температури 2000 °C.
Знахідка привернула увагу астрономів тим, що орбіта LTT9779 b пролягає в т. зв. «орбіті гарячих нептунів». Так називають область поблизу зорі, в якій практично не зустрічаються планети розміром з Нептун — лише великі газові гіганти або ж голі суперземлі без атмосфери. Вчені пов’язують це з тим, що на такій невеликій відстані від зорі недостатньо масивні планети не можуть утримати свою атмосферу, і в підсумку від них залишається лише скелясте ядро.
Світ із металевими хмарами
Щоб розкрити таємницю LTT9779 b, вчені залучили телескоп Cheops. Зібрані ним дані показали, що екзопланета вирізняється надзвичайно високим альбедо. Вона відбиває близько 80% світла своєї зорі, що свідчить про наявність у неї вельми потужного хмарного покриву.
Ця знахідка дуже здивувала астрономів. Вони вважали, що атмосфера LTT9779 b занадто гаряча, щоб мати будь-які види хмар. Під час подальшого аналізу їм все ж вдалося знайти розгадку. Поверхня ультрагарячого нептуна прихована хмарами, що складаються з суміші силікатів і різних металів, на кшталт титану. Фактично вони відіграють роль гігантського дзеркала, що відбиває більшу частину зоряного світла.
На думку дослідників, наявність металевих хмар може бути ключовим фактором, що забезпечує виживання LTT9779 b в «пустелі гарячих нептунів». Вони відбивають більшу частину спадаючого світла, що сприяє збереженню атмосфери. Усе це робить LTT9779 b вельми перспективною метою для спостережень з боку як наявних обсерваторій, так і телескопів наступного покоління.
За матеріалами https://www.esa.int
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
