Perseverance підтвердив існування давньої водойми у кратері Єзеро

Місцем посадки марсоходу Perseverance став 49-кілометровий кратер Єзеро. Його обрали на підставі результатів супутникової зйомки, яка показала наявність на його дні структури, що нагадує залишки давньої річкової дельти. Зважаючи на це, вчені припустили, що в далекому минулому тут була водойма, в яку впадала річка.

Уступ у кратері Єзеро. Джерело: NASA/JPL-Caltech/ASU/MSSS

Нещодавно фахівці групи супроводу місії Perseverance опублікували статтю, присвячену основним мінералогічним знахідкам ровера. Проаналізувавши зібрані ним дані, вони підтвердили початкове припущення про те, що кратер колись був наповнений водою.

На існування давньої водойми вказує безліч формацій. Серед них — оголення скелястих порід, а також ізольований уступ, який отримав назву «Кадьяк». Знімки показали, що він складається з безлічі шарів осадових відкладень, які могла залишити тільки річка, котра впадала в озеро. У далекому минулому Кадьяк розташовувався на південному краї річкової дельти.

Уступ Кадьяк. Джерело: NASA/JPL-Caltech/ASU/MSSS

Іншою цікавою знахідкою стали уступи північно-східної частини колишньої дельти. Фотографії Perseverance вказують на наявність осадового шару, що містить валуни розміром до 1,5 м. На думку вчених, це свідчить про те, що колись цей регіон переживав потужні повені. Щоб зрушити валуни таких розмірів, потрібен був потік води потужністю приблизно 3000 кубометрів на секунду, що рухається зі швидкістю до 30 км/год.

Шари осадових порід у кратері Єзеро. Джерело: NASA/JPL-Caltech/LANL/CNES/CNRS/ASU/MSSS

Також дані Perseverance свідчать про те, що рівень води у кратері сильно коливався. У якийсь момент вона почала переливатися через його східний край, сформувавши протоку, яку можна побачити на супутникових знімках.

Карта з позначеннями позиції ровера Perseverance і сфотографованих ним уступів, що залишилися від древньої річкової дельти. Джерело: NASA/JPL-Caltech/University of Arizona/USGS

Точний час зникнення водойми в кратері Єзеро невідомий. Але, швидше за все, це сталося приблизно 3,5 млрд років тому, коли клімат Червоної планети помітно змінився й вона стала поступово втрачати атмосферу, почавши процес трансформації на звичний для нас посушливий світ.

За матеріалами: https://www.nasa.gov

Екзоастероїди: астроентузіасти допоможуть знайти залишки планетних систем біля мертвих зір
Астрономи відкрили потрійну систему з рекордно малим періодом обертання
Астероїди можуть стати їжею в майбутніх міжпланетних місіях
На Сонці стався найпотужніший спалах цього циклу
Космічна рулетка: чи переживе комета C/2024 S1 (ATLAS) зустріч із Сонцем
Вчені відкрили супернептун
Вогняне кільце в небі: найкращі світлини сонячного затемнення
Перший патент у космосі: як астронавт заново винайшов горнятко для кави
Порятунок ціною науки: NASA відключила інструмент Voyager 2, щоб продовжити йому життя
Застряглі на МКС астронавти зможуть проголосувати на виборах президента США