Що як ми скажемо, що справжніх парадів планет люди не бачили вже років… Та насправді ніколи не бачили! Але час від часу можна натрапити на новину про черговий парад планет. Під цим явищем найчастіше розуміють можливість спостерігати кілька планет одночасно.
Угледіти всі 7 планет впродовж одного вечора — приваблива перспектива для всіх небайдужих до зоряного неба. І така можливість потенційно буде наприкінці лютого цього року. ЗМІ подібні конфігурації називають «парадом планет» або «вирівнюванням планет». Але скільки з них можна побачити неозброєним оком і що потрібно, аби побачити їх усі? Та й взагалі, що мається на увазі під парадом планет і коли це поняття почали використовувати? Розберімося у цьому!
Що таке «парад планет» та коли з’явилося це поняття?
Насправді з цим пов’язана доволі цікава історія. Виникненню і поширенню понять «парад планет» та «вирівнювання планет» ми, скоріш за все, зобов’язані Джону Гріббіну і Стівену Плагеману, які у 1974 році випустили книгу «Ефект Юпітера» (John Gribbin, Stephen Plagemann, «The Jupiter Effect»). У фокусі уваги авторів була дата 10 березня 1982 року, коли всі планети мали опинитися по один бік від Сонця, в межах сектора у 95°.
Автори передрікали, що у зв’язку із цим явищем на Землі відбудеться низка катастроф, включно із сильним землетрусом в районі розлому Сан-Андреас (Каліфорнія, США) на межі Тихоокеанської та Північноамериканської плит. Вельми очевидно, що припливна взаємодія планет на таких відстанях є зникаюче малою. Але автори спробували «обійти» це питання, наполягаючи на тому, що така конфігурація вплине на сонячний вітер, він спричинить варіації погоди на Землі, що змінить швидкість її обертання, а це, своєю чергою, і призведе до катастрофічних наслідків.
Не дивно, що з таким змістом «Ефект Юпітера» швидко став бестселером — книги розліталися, як гарячі пиріжки. Конфігурація планет у зазначену дату привернула увагу широкої спільноти. Хтось стежив за планетами, деякі сприйняли заяву серйозно й очікували на кінець світу, а дехто влаштовував в той день шумну вечірку.
Але 10 березня 1982 року прийшло і пройшло, а жодних катастроф не сталося. До того часу, у лютому, Джон Гріббін вже зрікся своєї теорії, заявивши New York Times, що його ключове припущення про збільшення сонячної активності не виправдалося. Проте у квітні 1982 року вийшла ще одна (не менш популярна) книга Гріббіна і Плагемана — «Переосмислення ефекту Юпітера» («The Jupiter Effect Reconsidered»). У ній вони наполягали на тому, що очікуваний ефект таки був, але у 1980 році, і проявився у виверженні вулкана Сент-Геленс (штат Вашингтон, США) — одному з найпотужніших в ХХ ст.
На сьогодні поняття «парад планет» не є астрономічним терміном, воно ніколи не використовується у середовищі професіоналів, а слугує виключно для популяризації науки про Всесвіт. У зв’язку з цим і формального визначення це поняття не має. Але під ним найчастіше розуміють конфігурацію, за якої кілька планет розташовані на небі достатньо близько, аби побачити їх одночасно.
У більшості випадків, наприклад, як зараз, планети розташовані у доволі великому секторі неба. На 18 лютого 2025 року кутова відстань від найбільш західної планети (Меркурія) до найбільш східної (Марса) складає майже 130°, а до 24 лютого вона трохи зменшиться і дорівнюватиме 118°. Після цього найбільш західним стане Сатурн, і планети займуть на небі сектор у 116°, що зберігатиметься аж допоки Володар Кілець зовсім не розтане у сонячному сяйві.
Що саме на нас очікує і коли?
У різноманітних джерелах з якоїсь причини вказують 28 лютого як дату «параду» або «вирівнювання планет». Тут варто розуміти, що планети рухаються небом доволі повільно, тому, якщо їх видно у певну дату, то майже напевно видно за кілька днів до та принаймні кілька днів після неї. Та й насправді 28 лютого зовсім не є найбільш вдалим вибором.
З початку поточного року ми з вами маємо змогу вечорами бачити одночасно 6 планет — усі, окрім Меркурія. Вони розкидані по небу широкою дугою. Тепер же найшвидша планета обігнула Сонце і через кілька днів почне з’являтися низько на заході невдовзі після заходу нашого денного світила. Точну дату вказати неможливо, оскільки спроможність побачити Меркурій залежить від багатьох факторів, зокрема — географічного положення та стану атмосфери, але можна орієнтуватися приблизно на 22–24 лютого, якщо у місці спостереження повністю відкритий західний горизонт.
У той же час Сатурн, який теж все ще можна побачити увечері на заході, поволі наближається до Сонця. Його стає все складніше спостерігати, але поки що це можливо. Отже, впродовж останніх днів лютого на небі справді опиняться усі 7 планет водночас.
Звичайно, зараз легше помітити найбільш яскраві з них: Венеру, Марс та Юпітер. Сатурн привертає значно менше уваги, оскільки він розташований низько над горизонтом, а блиск сягає лише +1.1m, і від зір його можуть відрізнити лише знавці неба. Ще складніше буде помітити Меркурій: його можна знайти на небі ще нижче над горизонтом невдовзі після заходу Сонця. Нептун, хоча формально перебуватиме в ці дні вище над горизонтом, виявиться доволі складним об’єктом. А от Уран побачити значно легше.
Загалом, оскільки Меркурій та Венера відносно Землі є внутрішніми планетами й ніколи не відходять далеко від Сонця, їх можливо спостерігати або увечері, або наприкінці ночі, й ніколи — опівночі. Тому завжди, якщо у «парад» входять ці планети, спостереження необхідно вести саме у такий час.
По-справжньому тісне наближення яскравих планет очікує на землян 8 вересня 2040 року, коли всі 5 видимих неозброєним оком планет, та ще й з молодим Місяцем докупи, впишуться у коло радіусом лише 5°. Щоправда, умови спостереження виявляться дуже невдалими.
Вишикувалися на небі — вишикувалися у просторі?
Усі планети Сонячної системи рухаються майже в одній площині, відхиляючись не більш ніж на 7° від площини орбіти Землі. Це означає, що якщо ми бачимо на небі кілька планет, то вони обов’язково розтягнуться вздовж однієї дуги — частини екліптики. Відтак не варто розцінювати «вирівнювання планет» як якусь екзотичну рідкісну подію.
Насправді практично кожного року є такий сезон, впродовж якого ми бачимо на небі кілька «блукаючих світил». Зокрема у червні 2022-го перед світанком на небі одночасно перебували всі 7 планет, і те саме спостерігалося наприкінці того ж року, але вже на вечірньому небі та в іншій конфігурації.
Проте, хоча при спостереженні з Землі нам здається, що планети розташовані відносно близько одна до одної, це не означає, що вони займають близьке положення у просторі. На двох схемах нижче ви можете побачити, наскільки широко розкидані планети Сонячною системою. Схеми побудовані на день виходу статті — 18 лютого 2025 року, але впродовж наступних кількох днів драматичних змін не відбудеться.
Почувши словосполучення «парад планет», люди часто уявляють собі, що планети вишикувалися строго в рядок. На практиці ж цього практично ніколи не буває. А головне — такого ніколи не бачило людство.
Через специфіку просторового розташування орбіт планет, а також їхніх періодів та прецесії, усі планети Сонячної системи не можуть вишикуватися строго вздовж однієї лінії. Але навіть якщо припустити, що в якийсь момент відбувся «справжній парад планет», і вони опинилися дуже близько до цієї конфігурації, наступного такого розташування доведеться чекати сотні мільйонів років!
Аби відчути, наскільки це насправді рідкісне явище, візьмемо лише 3 планети Сонячної системи з найкоротшими періодами обертання: Меркурій, Венеру та Землю. Останнє справжнє вирівнювання цих трьох планет відбулося у 373 173 році до н.е., а наступні два очікуємо 69 163-го та 224 504-го. Уявіть тепер, наскільки рідкісним явищем буде подібне вирівнювання, якщо ми поступово додамо й усі інші планети! При цьому ми навіть не зможемо побачити їх одночасно: Венера та Меркурій опиняться по один бік від Землі та будуть видимі лише чорними силуетами на тлі Сонця, а всі інші планети розташуються дуже близько одна до одної, побачити їх можна буде лише на нічному небі.
Коли ж спостерігати, аби побачити якомога більше планет?
Якщо ви хочете побачити за один вечір якомога більше планет, то краще не відкладайте цю ідею. На сьогодні (18 лютого 2025 року) ви легко зможете побачити Венеру, Юпітер та Марс — їх видно неозброєним оком навіть у великому місті. Значно складніше буде вловити Сатурн, оскільки після заходу Сонця він вже опиняється доволі низько над горизонтом, і з кожним днем умови видимості цієї планети погіршуються. Відтак, першою необхідною передумовою успіху є відкритий захід.
Спробуйте спланувати спостереження таким чином, щоб Сонце у той час опинилося приблизно у 8° під горизонтом (для вашої локації це можна зробити за допомогою віртуального планетарію), а Сатурн при цьому — у 8° над горизонтом. Це буде близько 18:00 за місцевим часом. Оскільки небо у той момент ще доволі світле, ймовірно, вам знадобиться бінокль, а щоб роздивитися форму планети — телескоп.
Непросто буде упіймати й найвіддаленішу планету — Нептун. Окрім того, що це слабкий об’єкт, за жодних умов не видимий неозброєним оком, він ще й перебуватиме доволі низько над горизонтом, тож вам заважатиме і відносно світле небо, і товстий шар атмосфери. Телескоп у цьому разі однозначно стане в пригоді.
А от з Ураном можна не поспішати — доволі комфортний час для спостережень триватиме приблизно до 22:00. Окрім того, що Уран помітно яскравіший за Нептун, його можна шукати на більш темному небі, й видно його буде доволі тривалий час після початку астрономічної ночі.
Зверніть увагу на конфігурацію 1 березня. Тонесенький (4%) серпик Місяця розташується неподалік від Венери, Меркурія та Нептуна. Орієнтовний оптимальний час спостережень — 18:15, але для більшої впевненості краще скористатися планетарієм, аби змоделювати оптимальний час саме для вашого географічного положення.
Підсумовуючи, можна сказати: аби побачити за один вечір якомога більше планет, спостерігайте прямо сьогодні або у найближчі пару днів! У цьому випадку вам будуть потенційно доступні 6 планет (усі, крім Меркурія). 24–25 лютого можна розпочати «полювання» на Меркурій. Але вдалим воно буде виключно за умови відкритого горизонту та прозорої стабільної атмосфери. Якщо ж ви зможете в ці дні упіймати найближчу до Сонця планету, то вона вам допоможе знайти й Сатурн, оскільки відстань між ними в ці дні складатиме близько 2°. Вдала конфігурація очікує на нас 1 березня: спостереження Меркурія стануть комфортнішими, але при цьому «втрачається» Сатурн, що на той момент опиниться вже занадто близько до Сонця.
І наостанок: так, технічно, в останні дні лютого та перші дні березня на вечірньому небі справді будуть всі 7 планет. Але побачити їх усі за один вечір майже нереально.
