Озера під марсіанською кригою виявилися привидом

У новому дослідженні вчені стверджують, що великі озера під кригою Марса, ознаки яких раніше знаходили на радарних зображеннях полярних шапок планети, насправді не існують. Ці сигнали викликані невеликими змінами у шарах криги.

Озера на Марсі насправді не існують
Озер на Марсі насправді немає. Джерело: phys.org

Нове дослідження науковців

Дослідники Корнелльського університету надали просте, хоча й не дуже цікаве пояснення яскравимими радіолокаційними відображеннями, які спочатку інтерпретували як рідку воду під крижаною шапкою на південному полюсі Марса.

Їхнє моделювання показує, що в шарах водяного льоду можуть бути невеликі відмінності. Вони надто тонкі, щоб їх могли розрізнити радіолокаційні прилади, які проникають у ґрунт, проте можуть призводити до інтерференції між радіолокаційними хвилями. Вона може спричиняти відбиття, інтенсивність і мінливість яких відповідають спостереженням, зробленим на сьогодні не лише в області, яку вважають рідкою водою, а й у так званих південнополярних шаруватих відкладеннях.

«Не можна сказати, що ми виключаємо можливість, щоб там була рідка вода, але ми показуємо, що є набагато простіші способи отримати ті ж самі спостереження без необхідності додавати великі резервуари з нею до всього, що там і так присутнє», — сказав Даніель Лаліч, науковий співробітник Корнелльського центру астрофізики й планетних наук.

Виявлення підлідного озера

Роботи-дослідники надали численні докази того, що на поверхні стародавнього Марса протікала вода, зокрема і в колишній річковій дельті, яку зараз досліджує марсохід NASA Perseverance. За даними від радара, який може зондувати під поверхнею для виявлення водяного льоду і потенційно прихованих водоносних горизонтів, члени наукової команди орбітального апарата Mars Express під керівництвом Європейської космічної агенції у 2018 році оголосили, що вони виявили озеро, поховане під південною полярною шапкою.

Це наробило чимало галасу: там, де є рідка вода, може існувати мікробне життя. Але в той час, як такі ж яскраві радіолокаційні відображення, ймовірно, вказували б на підлідне озеро на Землі, на Марсі вони можуть означати щось інше через відмінність умов.

Просте пояснення

Використовуючи простіші моделі, Лаліч раніше показав, що яскраві радіолокаційні сигнали можуть бути створені за відсутності рідкої води. При цьому припущення про шари замерзлого вуглекислого газу під крижаною шапкою, ймовірно, були неправильними.

Нове дослідження розповідає повнішу історію, закриваючи прогалини в гіпотезі радіолокаційних перешкод більш реалістичним моделюванням. Тисячі випадково згенерованих сценаріїв нашарування ґрунтувалися лише на умовах, відомих на марсіанських полюсах, і змінювали склад і відстань між шарами льоду так, як можна було б очікувати на відстані десятків і сотень кілометрів.

Ці невеликі коригування іноді призводили до появи яскравих підповерхневих сигналів, що узгоджувалися зі спостереженнями на кожній із трьох частот, які використовував радарний прилад MARSIS орбітального апарата Mars Express, створений у партнерстві між NASA та Італійською космічною агенцією. Радарні хвилі, що відбиваються від шарів, розташованих надто близько, щоб інструмент міг їх розрізнити, можуть об’єднуватися, посилюючи їхні піки й впадини.

За матеріалами phys.org

Крок на шляху до Місяця: Китай здійснив успішне пропалення нової ракети
Телескоп James Webb розгадує таємницю народження Крабоподібної туманності
Початок кінця: Hubble зазнімкував молекулярну хмару
Астронавти побачили політ Starliner на тлі полярного сяйва
Випадкова знахідка підтвердила одну з давніх теорій раннього Всесвіту
Вчені відкрили землеподібну планету на відстані 55 світлових років від нас
Телескоп Chandra шукатиме життя біля найближчих до нас зір
Повернення Starliner на Землю затримується ще на чотири дні
Новий трюк для старого телескопа: Hubble відновив наукові спостереження
В уламку скелі знайшли матеріал із протопланетного диска часів формування Сонячної системи