Вчені створили першу модель еволюції атмосфери Марса. Вона передбачає, що на початку своєї історії ця планета мала атмосферу в 1000 разів щільнішу за сучасну. Це дозволяло існувати на її поверхні рідкій воді та складним органічним молекулам.
Перша модель еволюції атмосфери Марса
Вчені з інституту SETI навели новий доказ того, що Марс колись був вологим та теплим. Вони зібрали дані про його внутрішню будову і створили першу модель того, як розвивалася атмосфера цієї планети.
Вихідним положенням цієї теорії, яке раніше практично не бралося до уваги, є той факт, що спочатку поверхня Марса була розплавленою. В цих умовах на ньому мала сформуватися первинна атмосфера, яка переважно складалася з молекулярного водню та водяної пари. Густина її була приблизно у тисячу разів більше, ніж у сучасної.
При цьому, як і на стародавній Землі, водяна пара переважно концентрувалася біля поверхні планети, а водень підіймався у верхні шари атмосфери. Це створювало потужний парниковий ефект, який дозволив існувати на поверхні планети рідкій воді.
Вчені вважають, що завдяки цьому теплий і вологий клімат на Марсі міг існувати мільйони років. Але поступово молекулярний водень був винесений у космос, а водяна пара випала на поверхню планети дощем.
Коли Марс став таким, яким ми його знаємо?
Те, що у Марса була атмосфера з найлегшого елемента періодичної таблиці, доводять дослідження зразків його поверхні та співвідношення у них дейтерію до водню. Перший з них є важчий, і тому саме другий атмосфера Марса втрачала протягом цих мільйонів років. Інших механізмів, які могли б змінити співвідношення двох ізотопів, просто немає.
Марсіанські метеорити, які переважно складаються з магматичних порід, мають таке саме співвідношення дейтерію до водню, як і їхні земні аналоги. Таке саме воно у вулканічних зразків, котрі датуються першими мільйонами років існування планети. Вони доводять, що в цей час в її атмосфері було багато водню.
А ось у зразках марсіанських глин, досліджених марсоходом Curiosity, це співвідношення втричі вище. Вони датуються віком приблизно 3 млрд років. Це свідчить про те, що до цього часу рідка вода на поверхні Марса продовжувала існувати, але більша частина водню з атмосфери вже зникла.
Дослідники також звернули увагу на те, що воднева атмосфера була досить сприятливою для виникнення життя. Адже пребіотичні молекули легше утворюються саме в таких умовах, а не тоді, коли спостерігається нестача цього хімічного елемента.
За матеріалами Рhys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
