Колекції метеоритів на Землі, зібрані науковцями, виявилися неповними. Довго вчені не могли зрозуміти, чому саме відсутня окрема категорія метеоритів. Нещодавно астрономи нарешті знайшли цьому пояснення. Дослідження, опубліковане в Nature Astronomy, доводить: вуглецеві астероїди, які містять ключі до загадки походження життя, майже завжди згоряють в атмосфері ще до того, як досягнуть поверхні нашої планети. Відповідальність за це несуть Сонце й атмосфера Землі, що діють як безжальний космічний фільтр.
Чому вуглецевих метеоритів так мало?
Хоча вуглецеві астероїди поширені в Сонячній системі, на Землі вони становлять лише 4% усіх знайдених метеоритів. Команда вчених з Австралії та Франції проаналізувала дані 8 тисяч зареєстрованих падінь і 540 потенційних метеоритів з 19 обсерваторій світу, щоб розгадати цю дилему. Виявилося, що крихкі вуглецеві породи просто не витримують подорожі крізь щільну земну атмосферу.
«Слабкі фрагменти розпадаються навіть до входу в атмосферу — їх руйнує багаторазовий нагрів під час наближення до Сонця», — пояснює Адрієн Девільпуа з Інституту радіоастрономії Кертіна. Інші гинуть, палаючи в атмосфері. Зрештою залишаються лише окремі фрагменти — міцні, але менш цінні зразки з бідним вмістом вуглецю.
Втрачені скарби для науки
Вуглецеві метеорити — це капсули часу з ранніх етапів Сонячної системи. Вони містять воду, органічні сполуки та навіть амінокислоти — будівельні блоки життя. «Якщо таких зразків недостатньо, наше розуміння космічної хімії стає неповним», — наголошує Патрік Шобер із Паризької обсерваторії.
Утім, людство навчилося отримувати цінні вуглецеві зразки: місії Hayabusa2 та NASA OSIRIS-REx вже доставили на Землю зразки з астероїдів Рюгу та Бенну. Ці матеріали, не пошкоджені сонячним випромінюванням або атмосферою, дають унікальний шанс вивчити справжній вуглецевий склад космосу.
Невидимий ворог
Дослідження також показало, що астероїди, які пролітають надто близько до планет, частіше розпадаються на фрагменти. Такі уламки, особливо крихкі, майже ніколи не долітають до поверхні Землі. Це означає, що астрономам потрібно шукати альтернативні методи вивчення вуглецевих порід — наприклад, аналізувати пил або збирати зразки безпосередньо в космосі.
Тому щоб отримати повну картину, потрібні місії, подібні до Hayabusa2 чи NASA OSIRIS-REx. Ця робота не лише пояснює минулі розбіжності, але й вказує шлях до нових відкриттів — тих, що можуть розкрити таємниці народження життя на Землі.
Читайте також про те, що треба знати про метеорити.
За матеріалами edu.au
