Останній етап перевірок нового космічного телескопа NASA розпочався. Інженери підтвердили, що обсерваторія повністю справна. Тепер команда налаштовує чіткість знімків, бо навіть дрібна вада зображення може приховати слабкий сигнал далекого об’єкта.
Швидкість і глибина
Космічний телескоп Nancy Grace Roman, названий на честь першої головної астрономки NASA, створювали для швидких оглядів великих ділянок неба. У цьому його головна відмінність від Hubble і James Webb, розрахованих на детальне вивчення окремих об’єктів. Завдяки 6,5-метровому дзеркалу і спостереженням переважно в інфрачервоному діапазоні за допомогою James Webb вдається зазирнути значно глибше. Тож найцікавіші знахідки з оглядів Roman потім детально вивчатимуть за допомогою двох старших телескопів. Навіть під час звичайного спостереження ширококутним інструментом (Wide Field Instrument, WFI) можна буде розгледіти дуже тьмяні далекі об’єкти, пояснює науковець цього інструмента Джош Шлідер.
Детальніше про те, чим Roman відрізняється від Hubble і James Webb і які завдання розв’язуватиме, ми розповідали у відео на YouTube-каналі Universe Space Tech.
Як повідомляє NASA, під час перевірок фотографують відомі частини неба. Астрофізика Джеремі Перкінса з Центру космічних польотів імені Годдарда вражає, скільки деталей вдається отримати за дуже короткий час. Дзеркало Roman має такий самий діаметр, як у Hubble, 2,4 метра. Але за одне спостереження ширококутним інструментом можна охопити ділянку неба, більшу за видимий диск повного Місяця і щонайменше в сто разів більшу, ніж поле зору інфрачервоної камери Hubble. Тому великі мозаїки, складені з багатьох окремих кадрів, стануть звичною справою, хоча досі їх робили лише в особливих випадках.
Зорі як орієнтир
Перший етап перевірок завершився успішно. За словами старшої наукової співробітниці проєкту Джулі Макінері, наведення на ціль, зйомка і розворот між ділянками неба працюють як слід, а дані передаються правильно.
Найбільше сумнівів викликала система точного наведення. Вона стежить за окремими зорями в потрібному напрямку і утримує телескоп так, щоб їхні зображення на детекторі не зміщувалися. Якщо зорі розташовані надто щільно або оповиті густим пилом, система могла б їх сплутати чи загубити. Тестові спостереження таких ділянок показали, що наведення працює чудово в усіх випадках, пояснив науковий співробітник проєкту з питань експлуатації Том Барклай.
Надійне наведення в тісних зоряних полях потрібне для одного з головних завдань місії. Телескоп багаторазово спрямовуватимуть на центральну частину Галактики, де зорі скупчені найщільніше, щоб шукати там екзопланети за ефектом гравітаційного мікролінзування. Коли одна зоря проходить перед іншою, далекою, тяжіння першої ненадовго підсилює світло другої. Якщо біля першої є планета, на графіку яскравості з’являється короткий додатковий сплеск.
Однакові кадри
Вимоги до знімків дуже суворі. Якщо одні кадри виходитимуть розмитішими або яскравішими за інші, стане неможливо відрізнити справжню зміну космічного об’єкта від ефекту самого телескопа. Джош Шлідер наголошує, що навіть дрібні вади зображення можуть приховати слабкі сигнали, заради яких обсерваторію будували.
Зараз команда проводить серію тестових знімань. Вони потрібні, щоб описати роботу обсерваторії, відкалібрувати реакцію інструментів на світло і довести чіткість зображення до потрібного рівня. Лише після цього розпочнеться наукова програма, але коли саме, у NASA поки не уточнюють.
Частина систем уже працює краще, ніж вимагалося. Чим це пояснюється, у повідомленні не сказано, проте такий запас може відкрити наукові можливості, яких під час проєктування не закладали. Потік даних, і без того величезний, тоді ще зросте.
