Група супроводу місії Voyager 1 зіткнулася з загадкою. Апарат, що перебуває у міжзоряному просторі, нормально функціонує, продовжує приймати сигнали із Землі та пересилати наукову інформацію, що збирається його інструментами. Але при цьому віднедавна його система управління орієнтацією (ААСS) почала передавати «сміттєву» телеметрію, яка зовсім не відповідає тому, що відбувається на борту зонда.
Проблема з системою орієнтації Voyager 1
Система AACS контролює орієнтацію Voyager 1. Крім інших завдань, вона утримує антену зонда з високим коефіцієнтом посилення спрямованою точно на Землю, що дозволяє йому обмінюватися даними. Всі ознаки вказують на те, що AACS все ще працює, адже апарат залишається на зв’язку. Але при цьому телеметрія, що нею передається, не має жодного сенсу. Дані ніби генеруються випадково або не відображають будь-який можливий стан AACS.
Проблема з телеметрією поки що не спричинила спрацювання будь-яких бортових захисних систем, призначених для переведення апарата в безпечний режим. Сигнал Voyager 1 також не ослаб, що говорить про те, що його антена залишається спрямованою точно на Землю. Поки що фахівці місії намагаються розібратися в тому, що є джерелом проблеми — сама AACS або якась інша система апарата, і як ситуація може позначитися на подальшій роботі зонда.
Найбільш дальній космічний апарат в історії
Наразі Voyager 1 перебуває на відстані 23,4 млрд км від Сонця, будучи найбільш дальнім космічним апаратом в історії. Його сигналу потрібно понад 21,5 години, щоб досягти Землі.
За словами фахівців місії, проблема з телеметрією певною мірою є очікуваною. У серпні Voyager 1 виповниться 45 років, що на порядок більше від номінального терміну роботи, на який був розрахований зонд. За цей час він пережив багато технічних проблем. До того ж зараз земний посланець перебуває у міжзоряному просторі — середовищі з високим рівнем радіації, в якому раніше не літав жоден космічний корабель.
Проте інженери сподіваються знайти причину проблеми з даними AACS і вирішити її — можливо, шляхом використання запасної системи або внесення змін до програмного забезпечення. Якщо це буде неможливо, фахівці спробують адаптуватися до аномалії.
Апарати Voyager отримують енергію від радіоізотопних термоелектрогенераторів (рітегів). За 45 років польоту їхня потужність знизилася майже вдвічі через поступовий розпад плутонію-238 та деградацію термопари. Щороку зонди втрачають ще по 4 вати. Але поки що їм вистачає енергії для підтримки активних наукових інструментів. Співробітники проєкту сподіваються знайти спосіб, що дозволить продовжити роботу апаратів до кінця поточного десятиліття.
Нагадаємо, що недавно ми розповідали історію Pale Blue Dot — однієї з найзнаменитіших космічних фотографій в історії, зробленої Voyager 1 1990 року.
За матеріалами https://www.jpl.nasa.gov
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine