Астрономи давно намагаються пояснити кілька незвичайних особливостей Урану. Так, на відміну від інших планет Сонячної системи, Уран практично лежить на боці. Площина його екватора нахилена до поверхні орбіти під кутом 97,86°. Це означає, що планета обертається ретроградно, у положенні «лежачи на боці трохи вниз головою». Якщо інші планети можна порівняти з дзиґами, що обертаються, то Уран більше схожий на кулю, що котиться.
Інша дивина сьомої планети – її температура. Уран холодніший за Нептуна і Плутона, хоча орбіти цих тіл пролягають на значно більшій відстані від Сонця. У цьому атмосфера Урану незвичайно спокійна проти атмосфер інших планет-гігантів.
Вчені давно підозрювали, що розгадку цих таємниць потрібно шукати у минулому планети. Згідно з популярною версією, аномальний нахил осі обертання Урану пов’язаний з наслідками його зіткнення з великим тілом, що сталося ще на зорі Сонячної системи. Нове дослідження, проведене вченими з Дарема, свідчить на користь цієї гіпотези.
Вчені виконали низку симуляцій, у яких розглянули наслідки зіткнень Урану з великим крижаним об’єктом (протопланетою) масою від 1 до 3 земних. Загалом було змодельовано понад 50 можливих сценаріїв.
Моделювання показало, що до нинішнього нахилу осі Урану могло призвести його зіткнення з тілом (пропланетою), чия маса вдвічі перевершувала масу Землі. Якщо удар припав по дотичній, то Уран зберіг більшу частину своєї атмосфери, але при цьому нахилився. Уламки, викинуті під час зіткнення, мали сформувати внутрішні супутники Урана та його кільця.
Симуляція також показала, що удар міг призвести до формування в надрах планети грудок, що складаються з розплавленого льоду та скельної породи. Наявність подібних утворень може пояснити зафіксовану апаратом Voyager 2 дуже незвичайну геометрію та асиметрію магнітного поля планети.
За матеріалами: https://phys.org
