Лише сьогодні ми починаємо усвідомлювати реальний внесок вчених-співвітчизників, які працювали в ракетно-космічній галузі. Кожен їхній крок був засекречений та вважався державною таємницею. Однак останніми роками у зв’язку з частковим розсекреченням архівів історики науки й техніки мають більші можливості оцінити справжню вагомість відкриттів і конструкторських рішень провідних майстрів ракетобудування ХХ століття.
Одним із них був Михайло Кузьмич Янгель — геніальний вчений-механік і конструктор ракетно-космічних комплексів стратегічного призначення. Він здійснив справжню революцію в ракетобудуванні та випередив час своїми винаходами й конструкторськими розробками, створивши найпростіші, найнадійніші та високоефективні ракети.
Козацька кров
Михайло Янгель народився 1911 року в невеличкому сибірському селищі Зирянова у багатодітній родині. Батьки конструктора були неграмотними, однак спромоглися забезпечити освітою усіх своїх дванадцятьох дітей. Пізніше брати та сестри (прості вчителі, рахівники, колгоспні секретарі та мисливці) дуже пишалися Михайлом, який став «академіком та двічі героєм», але вони могли лише здогадуватися про рід його діяльності й місце проживання — говорити про це було заборонено навіть з найріднішими.
За спогадами вченого, односельці знали про українське коріння Янгелів, прекрасно пам’ятаючи харизматичного діда-вигнанця з Чернігівської губернії та його розповіді про козацьке життя. Сам Михайло згодом досліджував історію своєї родини й походження власного прізвища, і дійшов висновку, що він справді козацького роду, адже саме янгелями запорожці називали тих, хто роздавав їжу, черпаючи з янги (величезного похідного котла). Вчений із задоволенням спілкувався рідною мовою у власній родині або за будь-якої нагоди, наприклад, зустрівши продавчиню-емігрантку із Західної України в самісінькому центрі Нью-Йорка.
Небо кличе
Початок кар’єри , можна сказати, був типовим для вихідця з селян. Спочатку юнак закінчив трирічну сільську школу, потім — вище початкове фабрично-заводське училище. Трохи пізніше Михайло переїхав до старшого брата та знайшов підробіток на московському заводі склографії.
Хлопець побував і посильним, і підмайстром текстильної фабрики. Саме там, працюючи над виробництвом тканини для авіабудування, молодий Михайло усвідомив, що заповітною мрією та вершиною його кар’єрних амбіцій має стати професія льотчика. Далі у житті хлопця був робфак, а в 1931 році — жадане студентство в Московському авіаційному інституті. Здоров’я не дозволяло юнаку обрати фах пілота, тому він зупинився на професії авіаконструктора. Тему дипломної роботи Михайло Янгель присвятив побудові швидкісних винищувачів, якими вже рік як займався, працюючи в Конструкторському бюро М. М. Полікарпова. Воєнні роки молодий конструктор провів на авіаційному заводі ім. Менжинського у вищезгаданому КБ, організовуючи його евакуацію та згодом розгорнувши в цехах ремонтну базу для літаків.
Післявоєнний період життя Янгеля ознаменувався суттєвими досягненнями в авіаційному будівництві. Він працював над створенням літака І-153, брав участь у розробці винищувачів І-180, І-185, ТІС, працював над модифікацією літака По-2, а також займався координацією галузі літакобудування в апараті Міністерства авіаційної промисловості СРСР.
Однак навчання Михайло не полишав, хоча й мав величезний досвід роботи провідним інженером, займаючи керівні посади на заводах, у КБ та навіть міністерському апараті. У віці 37 років, будучи успішним авіаконструктором, знову став студентом, цього разу Академії авіаційної промисловості СРСР. Роки відмінного навчання в академії дозволили поглибити знання з побудови ракетної техніки. Саме у цей період конструктор розпочинає співпрацю зі славетним Сергієм Корольовим в ОКБ-1 ракетного НДІ-88. Багато хто з колег вважав їх суперниками, однак сам Янгель наголошував, що вони завжди були завзятими співробітниками, які мали спільну мету. А пізніше й добрими сусідами по дачі.
Повернення на етнічну батьківщину
Попрацювавши під керівництвом С. Корольова, а згодом навіть побувши його безпосереднім начальником на посаді директора НДІ-88, до складу якого входило також і конструкторське бюро Корольова, Янгель згодом приймає пропозицію розділити сфери науково-конструкторських інтересів (Корольов мріяв про космічні дослідження й освоєння мирного космосу, Янгель же зацікавився балістичними ракетами).
В 1954 році конструктор переїжджає до Дніпропетровська й розвиває власне КБ на базі Південного машинобудівного заводу, яке згодом стало одним із лідерів світового космічного ринку. Завданням новоствореного КБ № 586 стало виробництво для Збройних сил СРСР стратегічної ракетної зброї. Варто зазначити, що сам Михайло Кузьмич блискуче впорався з поставленими перед ним завданнями: він реалізував сміливі винаходи, які втілилися в покоління високоефективних бойових ракетних комплексів та космічних систем. Саме ракети Янгеля стали основою для ракетно-ядерного захисту країни та створення Ракетних військ стратегічного призначення СРСР.
Так, 1957 року була побудована перша у світі мобільна ракета середньої дальності Р-12 на висококиплячих компонентах палива, й одразу увійшла до масового виробництва. Універсальності ракеті додавали фактори широкого вибору можливостей пуску: наземним способом, старт із шахти, з пускового стакана, на власному двигуні тощо. Р-12 була визнана найкращою ракетою того часу, тому не дивно, що саме вона стала причиною Карибської кризи 1962 року та подальшої Холодної війни між СРСР та США. Це надало підстави стратегічного паритету в бойових ракетах між СРСР і США, стало стимулом для перемовин між лідерами країн різної політичної орієнтації. Усе завершилося відповідними мирними домовленостями.
Міжконтинентальна балістична ракета Р-16, розроблена в КБ Янгеля, вже в 1961 році стала на бойове чергування. Вона вирізнялась автономною системою керування, простотою в експлуатації, подовженим строком зберігання в заправленому стані. ЇЇ орбітальна головна частина була спроможна зробити кілька обертів навколо Землі у будь-якому напрямку, перш ніж уразити ціль.
Американські військові назвали ракету Р-36М «Сатаною» за здатність подолати систему ПРО. Її характерною особливістю було застосування мінометного старту, при якому сама ракета виводилася з досить компактного контейнера, а запуск її двигунів відбувався вже у польоті. Успішне здійснення холодного «мінометного» старту Р-36М було одразу визнане фахівцями справжньою революцією в ракето-космічній галузі.
Згодом у КБ № 586, яке 1966 року було перейменоване на КБ «Південне», з’явилися перші в країні ракетні комплекси шахтного базування. Конструктори під керівництвом Янгеля спромоглися підвищити термін зберігання рідиннопаливних ракет у заправленому стані з кількох місяців до 15 років. Будували ракети з головними частинами, що розділялися, і це дозволило одночасно вражати багато цілей. На базі бойових ракет створювалися носії, що виводили на орбіту штучні супутники власного виробництва та космічні апарати військового, наукового, господарського призначення. На базі ракети Р-36 був побудований носій «Циклон» та «Циклон-2», що здійснив майже 100 пусків, кожен з яких виявився успішним. Були створені ракетоносії «Космос» та «Космос-2», що відправили на орбіту супутники серії «Космос» та «Інтеркосмос». Успішні космічні місії Янгеля стали основою для подальшої співпраці України з провідними космічними державами світу, адже суттєві переваги використання ракет для виведення супутників на орбіту зумовили їхній попит та велику популярність за кордоном.
Управлінське мистецтво Янгеля
Успіх КБ «Південне» довів, що Михайло Янгель був не тільки геніальним конструктором, а й неперевершеним авторитетним менеджером, якому вдалося створити згуртований колектив професіоналів. У цьому йому допомагали такі риси характеру, як комунікабельність, принциповість і одночасно дипломатичність, конкретність, вміння зацікавити та заглибитися в тонкощі. Янгель прагнув бути ближче до колективу, тому активно брав участь у вечорах самодіяльності, заохочував гумор. Він чітко розумів, що сучасні технології стають вкрай складними, тому їхній подальший розвиток можуть забезпечити лише по-справжньому згуртовані колективи однодумців-професіоналів, адже в процесі побудови ракетно-космічного комплексу вирішується величезна кількість складних науково-технічних завдань, що не під силу одній, навіть найгеніальнішій людині.
Михайло Кузьмич був неперевершеним організатором наукових досліджень. Він став фундатором наукової школи, доктором технічних наук, дійсним членом Академії наук УРСР (1961 р.) та СРСР (1966 р.). Напрями, закладені вченим, отримали подальший розвиток у працях його учнів: проводилися наукові дослідження в галузі динаміки ракетних двигунів, поздовжньої стійкості рідинних ракет-носіїв, міцності та надійності ракетних конструкцій, динаміки наземного транспортування виробів ракетної техніки, аерогазоплазмодинаміки, механіки керованого польоту. Михайло Кузьмич, вже будучи академіком, працював над заснуванням в Академії наук УРСР окремого ракетно-космічного інституту. Тому не дивно, що створений науковою школою М.К. Янгеля потужний науково-технічний потенціал став основою розвитку ракетно-космічної галузі України.
Катастрофа, що забрала друзів
Найкраща у своєму роді міжконтинентальна ракета Р-16 стала також і причиною головної трагедії життя Михайла Янгеля. Під час випробувань першого зразка Р-16 загинули колеги й друзі конструктора, а серед них і головнокомандувач Ракетними військами стратегічного призначення маршал Митрофан Нєдєлін. 24 жовтня 1960 року на космодромі Байконур ракета ще готувалася до першого старту, однак неполадки у струморозподільному блоці спричинили мимовільне ввімкнення двигуна другого ступеня, і це призвело до гігантського вибуху й загибелі усієї команди, яка залишалася поряд з ракетою.
Самого Михайла Янгеля врятувала неймовірна випадковість: хвилюючись за можливі проблеми з пуском, він відійшов «порадитися й покурити» з помічниками без свідків, тому в момент трагедії виявився поза зоною ураження вибухом. Він важко переживав наслідки катастрофи й до кінця життя вважав себе морально відповідальним за життя загиблих, хоча згодом розслідування визнало повну відсутність провини конструктора та недопрацювання розробників систем управління. Саме після цієї трагедії Янгель почав активно впроваджувати концепцію повністю автоматизованих стартів ракет. Пізніше медичне обстеження показало, що в момент трагедії вчений отримав обширний інфаркт, який також став одним із факторів передчасної смерті конструктора в день його 60-річчя 1971 року.
Нехитрі захоплення видатної людини
За спогадами доньки, Михайло мав досить невигадливі хобі: із великим захватом ремонтував старовинні годинники та механізми, також полюбляв шахи, риболовлю (це захоплення перейняв від матері), обожнював спілкуватися з маленькими внуками. Колегам Янгель якось зізнався, що мріяв стати космонавтом, щоб мати змогу випробувати космічні апарати власної розробки. Однак завдяки своїй неперевершеній конструкторській майстерності він став справжнім митцем у військово-космічній інженерії та залишив глибокий слід у науці й техніці, ставши історичною персоною, що впливала на хід глобальних світових подій.
Авторка: кандидатка історичних наук, історикиня науки й техніки Ольга Ісаєва
Ця стаття була опублікована у №5 2021 року журналу Universe Space Tech. Придбати цей номер в електронній чи паперовій версії можна у нашому магазині.
