Фільм «Космічна Одіссея» режисера Стенлі Кубрика, заснований на творі Артура Кларка є однією з найвпливовіших науково-фантастичних картин історії кіно. Його зняли в далекому 1968 році, але і по наші часи залишається культовим експонатом наукової фантастики. У цій картині зібрані всі базові ідеї фільмів про космос: досліджуються різні аспекти космічних подорожей, штучного інтелекту та взаємодії людини з невідомими формами життя.
Після релізу фільму відгуки критиків були найрізноманітнішими: варіювалися від захоплених до розгромних статей та глузувань. Хтось назвав його «монументально неймовірним фільмом», а хтось дотримуватися думки, що цей фільм є «десь між гіпнотичним та неймовірно нудним». Після перегляду кожен зазвичай має свою думку, але зазначимо, що сьогодні «2001: Космічна Одіссея» вважається одним із головних художніх творів XX століття.
Сюжет та еволюційна подорож
Картина розповідає про серію зустрічей людства з загадковими чорними монолітами, які впливають на розвиток людської цивілізації. Перша зустріч відбулася на зорі історії, коли первісні люди знайшли моноліт. Наступна зустріч відбулася в епоху освоєння космосу, коли люди виявили моноліт на Місяці. Цей моноліт випустив потужний сигнал у напрямку Юпітера, після чого космічний комітет вирішив відправити експедицію до цієї планети. Експедицією керують два астронавти, Пул і Боумен, а також надрозумний комп’ютер HAL 9000, наділений людськими рисами та майже повним контролем над кораблем. Під час подорожі команда стикається з непередбачуваними діями HAL 9000. У фіналі фільму ми стаємо свідками розв’язки конфлікту та переходу людства на новий рівень еволюції — «Зоряне дитя».
Науковий фундамент для кінематографічного шедевра
У процесі зйомок та написання сценарію разом з Артуром Кларком, Стенлі Кубрик прагнув максимально точно передати наукові ідеї та принципи. Ця точність була важливою складовою його бажання створити фільм, який відобразив би його грандіозне бачення людства у Всесвіті. У той час NASA працювало над відправкою людей на Місяць, що додатково спонукало Кубрика зробити фільм максимально достовірним. Він боявся, що якщо не зобразить футуристичні технології достовірно, то успіхи NASA можуть зробити його фільм застарілим. Це рішення виявилося вдалим, оскільки через рік, у 1969 році, Ніл Армстронг і Базз Олдрін дійсно ступили на Місяць, а «Космічна Одіссея» залишається актуальною і науково обґрунтованою навіть у сучасному кінематографі.
Провівши величезну кількість досліджень, режисер і його команда створили декорації та реквізит, які вражали глядачів своєю реалістичністю і базувалися на досягненнях NASA. Як їм вдалося цього досягти в 1960-х роках? Їм допомагали наукові консультанти, колишні працівники NASA та відомі астрономи. Вони працювали над реальним проєктуванням космічних кораблів і провели неймовірну кількість досліджень, щоб забезпечити реалістичність реквізиту та декорацій.
Конструкція корабля Discovery One, який доставляв астронавтів до Юпітера, була заснована на проєкті NASA 1962 року під назвою EMPIRE (Early Manned Planetary-Interplanetary Round Trip Expeditions). Проєкт EMPIRE передбачав відправлення восьми людей на Марс за допомогою ядерного корабля, який мав би подолати шлях до Марса за 15 місяців. Discovery One отримав ядерні ракетні двигуни та інші деталі з проєкту EMPIRE.
Гравітація на борту Discovery One створювалася за допомогою обертової сфери, яка імітувала гравітацію за допомогою відцентрової сили. На розробку і створення цієї системи пішло шість місяців і мільйони доларів. Завдяки цим зусиллям режисеру вдалося реалістично зобразити сцени в невагомості, що отримали високу оцінку багатьох експертів.
Ще однією особливістю фільму є відсутність звуку в космічному просторі — ви не почуєте жодного шуму від вибухів чи зіткнень об’єктів, тому що космос безмовний. Також через надто велику відстань астронавтам потрібні роки, щоб дістатися Юпітера, а передача даних туди і назад займає 10 хвилин, що також відповідає законам фізики. У фільмі ці факти були враховані.
Що стосується астронавтів на борту корабля, вони не є яскравими чи ексцентричними персонажами. Натомість вони спокійні, методичні та орієнтовані на місію, що краще відображає справжніх працьовитих і розумних астронавтів, ніж у більшості фільмів.
HAL 9000, ймовірно, найбільш яскравий член екіпажу на борту (ви взагалі пам’ятаєте імена астронавтів?) та одна з найцікавіших технологічних одиниць у фільмі. Після того як комп’ютер видає недостовірні дані про поломку на кораблі, астронавти змушені відключити блоки аналітичного мислення HAL. В результаті, прочитавши їхній задум по губах, він стає схильний до вбивства. Певні елементи його програми змушують його вирішити, що він повинен вбити астронавтів заради блага місії. Якщо нікого не буде в екіпажі, то й нікому не доведеться брехати. Це справжня дилема, з якою стикаються сьогодні вчені, які намагаються з’ясувати, як запрограмувати ШІ загального призначення, який міг би розв’язувати всілякі проблеми (не стаючи вбивцею).
Коли HAL відключається (або вмирає), його вищі мозкові функції відключаються першими, і він зрештою регресує до примітивніших станів. Він починає співати пісню «Daisy Bell», відсилання до найпершої пісні, яку будь-коли виконував комп’ютер — ви навіть можете послухати її прямо тут, вона досить чарівна і далеко не така зловісна, як у фільмі.
У фіналі фільму ми знову можемо побачити моноліт – представника позаземного розуму, який допомагає людству знову еволюціонувати. Спочатку в ролі інопланетних гуманоїдів повинні були бути звичайні актори, але режисер звернувся за порадою до астронома Карла Сагана. Він був переконаний, що інопланетні форми життя навряд чи схожі на життя земне, і подібне зображення додасть елемент фальші у фільм. Саган запропонував лише позначити існування позаземного розуму, але не зображати його явно. Кубрик натякнув у фільмі на існування невидимої інопланетної раси, припустивши в інтерв’ю 1968 року, що, пройшовши мільйони років еволюції, ці гуманоїди інопланетної раси стали безсмертними машинами, а потім істотами з «чистої енергії та духу».
Фільм «2001: Космічна Одіссея» вплинув на зовнішній вигляд космічних подорожей у науково-фантастичних фільмах і телебаченні впродовж десятиліть. Основна причина, через яку «Космічна одіссея 2001» виявилася далекою від реальності, полягає у термінах освоєння космосу. З моменту вказаного в назві року минуло 23 роки, а ми досі не наблизилися до відправлення пілотованих місій на Марс, не кажучи вже про Юпітер. Ми не ступали на Місяць з 1972 року. Винні, дорогий Кубрик, були не зірки, а ми самі.
