Меркурій — найближча до Cонця планета Сонячної системи. Зазвичай його важко роздивитися через близькість до нашого світила. Однак 5 вересня він перебуватиме у найбільшій західній елонгації. Це означає, що перед світанком будуть найкращі умови для його спостереження.
Чому Меркурій важко спостерігати на небі
Меркурій — небесне тіло, яке значну частину часу дуже важко чи практично неможливо побачити на небі. І річ не в тім, що серед планет Сонячної системи він найменший. Значно важливіше те, що він найближчий до нашої зорі.
Як наслідок, значну частину часу Меркурій перебуває або між нами й Сонцем, або ховається за останнім. Через це побачити його можна або ввечері одразу після того, коли наше світило сяде, або зранку перед тим, як воно почне підійматися над горизонтом. Через це в давнину люди не одразу зрозуміли, що бачать не два різних тіла, а одне і те саме.
Однак зранку 5 вересня Меркурій перебуватиме у найбільш західній елонгації. І на ваше життя це може вплинути цілком конкретним чином. Ви можете спробувати побачити його, адже умови для його спостереження в цей час будуть найкращими. На вже доволі світлому небі Меркурій здаватиметься яскравою жовтогарячою зорею. Цей колір пов’язаний із розсіюванням блакитної частини спектра у товстому шарі атмосфери. Якщо ж у вас є телескоп, то ви зможете роздивитися фазу Меркурія: освітлений на 45%, він буде схожий на крихітний Місяць у фазі першої чверті.
Східна та західна елонгації
Власне, елонгація — це кут між Сонцем та Меркурієм на земному небі. Вона вимірюється у градусах і мінутах. Залежно від того, з якого боку Сонця перебуває Меркурій, елонгації бувають східними та західними.
У разі, якщо елонгація східна, то ми можемо бачити Меркурій на вечірньому небі. Він рухається за Сонцем, і коли воно вже заходить за горизонт, він ніби ще не встигає це зробити, й саме в цей момент ми можемо його побачити.
У випадку ж західної елонгації найближчу до Сонця планету варто шукати на ранковому небі перед світанком. Меркурій ніби випереджає наше світило і сходить приблизно там же, де і воно, але на кілька десятків хвилин раніше. Елонгація, в якій Меркурій перебуває зараз, — західна. А це означає, що його треба «ловити» в момент, коли він уже встиг піднятися над східним обрієм, а Сонце — ще ні.
Насправді перебування Меркурія у максимальній елонгації — не дуже рідкісне явище. Планета робить оберт за 88 діб, а з урахуванням власного руху Землі орбітою це означає, що між нами та Сонцем він опиняється кожні 116 днів. Звичайно, що перед тим має спостерігатися східна елонгація, а після того — західна.
Чому вереснева елонгація Меркурія буде особливою?
Цьогоріч Меркурій уже двічі перебував у максимальній західній елонгації й двічі — у східній. Загалом її величина коливається в межах від 18° до 28°. 5 вересня вона становитиме лише 18,1°. Тобто вона буде близькою до нижньої межі. Проте насправді спостерігати за найближчою до Сонця планетою буде доволі зручно.
Меркурій рухається майже вздовж екліптики. А тому зазвичай найкращий час для спостережень — поблизу тих дат, коли кут між горизонтом та екліптикою є якомога більшим, тобто поблизу осіннього та весняного рівнодення. Восени під час сходу Сонця кут між горизонтом та екліптикою є найбільшим, а навесні цей же ефект спостерігається увечері, під час заходу Сонця.
Впродовж наступних днів яскравість Меркурія буде зростати завдяки збільшенню його фази (видимої з Землі освітленої Сонцем частини планети), а кутові розміри будуть зменшуватися. За наявності відкритого східного горизонту, Меркурій можна буде спостерігати приблизно до середини вересня.
Наступна максимальна елонгація Меркурія спостерігатиметься вже 16 листопада. Вона, як не важко здогадатися, буде східною, але надзвичайно незручною для спостережень: у момент заходу Сонця Меркурій перебуватиме лише приблизно у 5° над горизонтом. А 25 грудня найближча до Сонця планета знову опиниться у максимальній східній елонгації. Формально вона буде більшою за нинішню — 22°. Однак через те, що явище відбуватиметься майже під час зимового сонцестояння, і наше світило, і найближча до нього планета рухатимуться під невеликим кутом до горизонту. Тому умови видимості останньої будуть дещо гіршими за поточну максимальну елонгацію.
