Космічний телескоп Hubble та стратосферна обсерваторія SOFIA дозволили вченим як слід придивитися до зорі HM Стрільця. 40 років тому вона яскраво спалахнула, і відтоді її блиск повільно знижується. Вчені встановили, що вона являє собою дуже дивну подвійну систему.
Дивний спалах 40 років тому
У квітні 1975 року невиразна до того зоря HM Стрільця несподівано спалахнула. Протягом короткого часу вона збільшила свою світність у 250 разів і не згасла не тільки протягом кількох місяців, а й кількох десятиліть. Нещодавно науковці з NASA опублікували роботу, в якій з’ясували подробиці того, що собою являє цей аномальний об’єкт.
Головне, чим HM Стрільця так вражає вчених — збереження підвищеного блиску протягом ось уже 40 років. Причому останнім часом він таки трохи зменшився, але загальна температура об’єкта навпаки виросла.
Загалом вчені знають вже досить давно, що собою являє HM Стрільця. Це незвичний випадок так званої симбіотичної системи. Вона складається із зорі-гіганта та білого карлика. З першої на другий відбувається перетікання речовини. Утворюється яскравий акреційний диск. Газ у ньому поступово опускається до поверхні крихітної зорі, де нагрівається, і відбувається термоядерний вибух.
Усе це характерно для дуже багатьох зір, які ми називаємо новими. Однак вони зберігають підвищену яскравість лише протягом кількох місяців. А що відбувається у HM Стрільця, науковці з’ясовують досі.
Що показав телескоп Hubble
Вихідною точкою для нової праці стали дані ультрафіолетового дослідження HM Стрільця, виконані космічним телескопом Hubble у 2021 році. Вони показали, що з 1989-го у спектрі білого карлика з’явилася яскрава магнієва лінія, а сам він розігрівся з 400 тис. до 450 тис. градусів за Цельсієм.
Телескоп та спектрограф на борту стратосферної обсерваторії SOFIA доповнили ці дані відомостями про хімічний склад речовини, що рухається від червоного гіганта до білого карлика. До її складу входить чимало води та пилу. Утворився своєрідний міст завдовжки 3 млрд км, в якому речовина рухається зі швидкістю 45 км/с.
При цьому дослідження показують, що сама зоря-гігант повернулася до нормальної світності вже за два роки після того, як у 1975-му стався головний спалах. Вона навіть трохи потьмянішала. Чому, вчені не знають. Проте вони тепер впевнені, що розгадка таємниці криється десь на білому карлику і що саме його разом із «мостом» та акреційним диском треба вивчати в першу чергу.
За матеріалами phys.org
