Українська книжкова фантастика давно вже вийшла з тіні радянської. Зокрема й космічні пригоди давно вже перестали бути у ній екзотикою. Тож, ми вирішили познайомити вас із сімома авторами незалежної України, які пишуть чи писали про подорожі між планетами та зорями.
Космічна фантастика незалежної України
Традиційно розповіді про українську фантастику заведено розпочинати із повідомлення, що вона існує. Так, ніби комусь крім росіян досі не зрозуміло, що українська література — це далеко не тільки бідні селяни, які весь час страждають.
На превеликий жаль навіть українські шанувальники фантастики на питання про наших авторів, які пишуть про космос, досі згадують в першу чергу Володимира Владка, Олеся Бердника, Ігоря Росоховатського та інших авторів, які писали в часи Радянського Союзу.
Не применшуючи значення того, що вони писали, варто не забувати, що життя не стоїть на місці. В же за часів незалежної України з’явилися автори, які пишуть не гірше за них. Тож, подивімось на сімох письменників, які можуть розповісти, яким він є — український космос.
Олег Авраменко
Одним з початківців жанру космічної фантастики в незалежній Україні був Олег Авраменко. Цей автор розпочав свою кар’єру ще на самому початку 1990-х. Переважно він писав фентезі та історичні романи, але неодноразово звертався й до космоопери, тобто жанру фантастики, в якому пригоди серед зір важливіші за технічні передбачення.
Спочатку це була дилогія, яка складалася з книг «Жменя вічності» та «Зруйновані зорі». У ній мова йде про далеке майбутнє, в якому людство встигло розселитися Галактикою, налагодити контакти з іншими розумними расами, зазнати поразки у війні й опинитися в ізоляції. У самих романах розповідається про те, як воно повертає собі минулу міць.
Інша спейсопера за авторством Авраменко — «Реальна загроза». Тут людство теж навчилося подорожувати між зорями, але масштаб подій значно скромніший. Події у книзі крутяться навколо однієї планети й однієї сім’ї космонавтів, яка отримала владу над нею.
Книжка цікава тим, що автор ставить питання: якщо демократичний устрій приводить до влади некомпетентних та корумпованих політиків, чи не краще замінити його авторитаризмом? Звичайно, можна навести аргумент, що такий хід виллється у тоталітарне пекло, яке закінчиться руйнуванням держави. Проте, в романі висловлюється чимало цікавих думок щодо того, як цьому усьому запобігти.
Проте, ще до усього цього Олег Авраменко звертався до теми космічних подорожей у зовсім незвичному місці. Ще у 1990-х він написав цикл романів про Світи Джерела. По суті це було фентезі в дусі «Хронік Амбера» Роджера Желязни у який мова йшла про сім’ю могутніх чаклунів, які мандрують різними світами. Але в одному з них знаходиться могутня космічна цивілізація і це відіграє в сюжеті книг дуже помітну роль.
Цілком можливо, що Олег Авраменко написав би ще чимало космічних опер, однак важка хвороба, яка переслідувала його усе життя зрештою взяла гору і 2018 року, він помер.
Володимир Єшкілєв
Володимир Єшкілєв автор, мабуть, найскладнішої космічної опери незалежної України — дилогії «Фаренго». Її з повним правом можна назвати «українською дюною», адже в ній також неймовірно багато політичних інтриг, зав’язаних на містиці та надприродних здібностях. Людство тут також встигло розселитися далеко за межі Сонячної системи, хоча й не по всій галактиці. Воно зіткнулося з живими інопланетянами та цивілізаціями, від яких лишилися лише руїни, встигло розчаруватися у демократичному устрої, збудувало імперію, а на момент початку дії романів і та вже тріщить по швах.
В центрі подій — загадкова планета, яку охороняє інопланетна раса і звідки походить загроза від зовсім вже фантастичних чудовиськ. Навколо неї плетуть свої інтриги імперські спецслужби, жіночий орден, що оберігає стародавні секрети, революціонери, аристократи й ще багато хто.
Характерною особливістю світу, створеного Єшкілєвим є широке використання одночасно біотехнологій та штучного інтелекту, які ще сильніше заплутують ситуацію в ньому.
Ігор Сілівра
Ігор Сілівра — український фантаст, відомий в першу чергу як автор чудових романів у жанрі стімпанк та альтернативної історії. В 2019 році він опублікував роман «Межа людини», події якого відбуваються в майбутньому на околицях Сонячної системи.
Задовго до початку дії роману людство встигло її повністю заселити, також неймовірних висот досягли розробки штучного інтелекту, комп’ютерних мереж, віртуальної та доповненої реальності. Потім сталася катастрофа, причина якої так і залишилася нез’ясованою і тепер рештки людства обживають Плутон, Ериду, Макемаке та інші тіла Поясу Койпера.
На відміну від попередніх книжок «Межа людини» не космічна опера, а дуже серйозна наукова фантастика, основна проблематика якої винесена у назву. Якщо люди все більше залежать від машин, а машини все більше схожі на людей, то в який момент між ними зникне межа? З іншого боку, де межа підсилення людського мозку за допомогою машин?
Роман постійно обігрує усе це з різних боків. Щодо більшості активних у ньому героїв можна засумніватися, чи вважати їх людьми. І це не пусте питання, адже цілком можливо, що нам доведеться вирішувати його в майбутньому.
Андрій Крижевський
Андрій Крижевський — автор найбільшої, на сьогодні, за об’ємом української космоопери «Евотон». В серію входять цілих три книги. Він пропонує достатньо своєрідний погляд на майбутнє людства.
У ньому земляни — лише одна з багатьох гуманоїдних рас, які населяють галактику. Головним чином сюжет крутиться навколо евотонів — вигаданих елементарних частинок, які виділяються розумними істотами й можуть наділити їх неймовірними можливостями. Саме вони й дали назву циклу.
А найбільше цих частинок серед усіх рас космосу виробляють люди. Саме тому наша планета та Сонячна система в цілому стають ареною міжпланетних інтриг.
Ілларіон Павлюк
Ілларіон Павлюк — письменник і журналіст, що пробував себе у різних жанрах фантастики. 2019 року він опублікував роман «Танець недоумка». Це — теж космічна опера, але події у ній відбуваються не стільки у міжзоряному просторі, скільки на поверхні віддаленої планети.
Головний герой роману — психолог, якому пропонують взяти участь в експедиції у складі приватної військової компанії, і він погоджується. Попереду його чекає багато загадок, інопланетна біологія та руїни загиблої цивілізації.
Особливістю роману є те, що власне екшен у ньому достатньо часто переривається зануренням у внутрішній світ героя, його спогади та переживання. Багато хто вважає, що в цьому — головний плюс книги, який дозволяє ближче відчувати те, що у ній відбувається. Хоча з іншого боку, усе це дуже сильно відвертає увагу від самих пригод.
Максим Кідрук
Без сумніву, Максим Кідрук — один із найвидатніших фантастів незалежної України. Він уже багато років тішить читачів якісними технотрилерами. У грудні 2022 року він випустив роман «Колонія», який одразу ж вивів його в лідери ще й космічної фантастики.
«Колонія» вражає своїм обсягом і глибиною опрацювання матеріалу. Це 900 сторінок високоякісної наукової фантастики, коментарів, схем, таблиць та високоякісних ілюстрацій. І це тільки перша книга в серії!
Дія у ній розгортається у недалекому майбутньому одразу в кількох місцях на Землі та Марсі, який людство встигло колонізувати. На нашій планеті повним ходом ідуть експерименти з 3D-друку біологічних агентів, вирують епідемії та спостерігаються загадкові події, пов’язані з нейтрино.
Одночасно колоністи на Марсі, які завдяки застосуванню унікального препарату отримали довге життя, зіткнулися з власними проблемами. Виросли діти, які народилися на червоній планеті, а проблему їхнього статусу так ніхто і не вирішив. У суспільстві назріває конфлікт, який згодом виливається у насилля.
Роман надзвичайно цікавий і переплетіння сюжетних гілок дійсно захоплює. Єдине чим можна дорікнути книжці Кідрука — надто вже відверто усе це переривається в середині дії. Вочевидь, що з прицілом на продовження.
Андрій Ворон
Андрій Ворон — рідкісний приклад українця, який дотичний до космічної фантастики одразу в кількох ролях. По-перше, він веде свій власний ютьюб-канал, на якому розповідає про фантастику, зокрема й про космічну.
По-друге, вже багато років він створює власну настільну гру Verge of War у космооперному сеттингу, який сам же й вигадав. І нарешті, по-третє: нещодавно він випустив книжку «Стрибок у безодню» в якій дія відбувається все в тому ж вигаданому світі майбутнього.
По суті, це збірка окремих оповідань, кожне з яких має своїх героїв та проблеми. Проте усі разом вони малюють картину історії, що простягнулася крізь століття у майбутнє. Читач побачить, як людство запускає до інших зір свої перші кораблі, як міжзоряні подорожі стають звичайною справою і частина землян піде не тою стежиною, перетворившись на космічних піратів.
Зрештою, наша цивілізація зустрінеться з іншими й опиниться на тій самій грані війни, яка й дала назву усьому циклу. Андрій Ворон вдало балансує на межі між власне науковою фантастикою та чисто пригодницькою космооперою і це можна назвати головною перевагою книги.
