Згідно з повідомленнями деяких ЗМІ, 13 червня короткоперіодична комета Брюїнгтона (154P/Brewington) має пройти перигелій, тобто підійти на мінімально можливу відстань до Сонця. Чи зможемо ми її побачити? Як не дивно, чіткої відповіді на це питання поки нема. Лише одна обсерваторія спромоглась отримати зображення цього об’єкта в нинішній появі, але його замало для далекосяжних висновків. Можливо, хтось із наших читачів зможе допомогти? Спробуємо розібратися, як це зробити.
Свою четверту комету американський астроном-любитель Говард Брюїнгтон відкрив 28 серпня 1992 року за допомогою свого 40-сантиметрового телескопа. Він описав її як «дуже маленький розмитий об’єкт 10-ї зоряної величини». За місяць очільник Міжнародного бюро астрономічних телеграм Браян Марсден розрахував її орбіту з періодом обертання навколо Сонця 10,72 року та перигелійною відстанню 1,608 а.о., тобто нове небесне тіло не могло заходити всередину орбіти Марса. Оскільки афелій комети Брюїнгтона розташований поблизу сатурніанської орбіти, деякі джерела відносять її до сімейства Сатурна.
Нову комету спостерігали до березня 1993 року, коли її видимий блиск упав майже до 20-ї величини. Уточнені орбітальні елементи, розраховані на базі розширеного ряду спостережень, дозволили передбачити обставини її наступного повернення з проходженням перигелію 18 лютого 2003-го. Завдяки цим розрахункам 154P/Brewington була успішно перевідкрита 26 серпня 2002-го групою уругвайських астрономів з обсерваторії Молінос, які описали її як дифузний об’єкт 16,8ᵐ з комою діаметром 20 кутових мінут і центральною конденсацією. Очікувалося, що її максимальна яскравість 2003 року сягне 10,5ᵐ, але насправді вона не перевищила 11,5ᵐ.
Більш вдалою виявилася наступна поява комети Брюїнгтона 2013 року, коли вона пройшла перигелій 12 грудня. В кінці жовтня та першій половині листопада деякі спостерігачі повідомляли про блиск вище 10-ї величини. Взагалі, щоб опинитися в умовах найкращої видимості з Землі (у протистоянні поблизу перигелію), це небесне тіло мало б максимально наблизитися до Сонця у вересні-жовтні, але з моменту його відкриття такого ще не ставалось, а нинішнього року ситуація близька до протилежної. Під час наближення до внутрішніх областей Сонячної системи 154P/Brewington довгий час перебувала на небі поблизу нашого денного світила, й лише на початку червня з’явилося перше «свіже» спостереження, де її яскравість оцінювалася на рівні 15–16ᵐ, чого явно недостатньо для аматорських інструментів. До кінця літа умови видимості комети несуттєво покращаться завдяки наближенню до Землі, а потім вона почне слабшати й до зими стане недоступною навіть для досить великих телескопів.
Але не можна виключати того, що видимий блиск комети Брюїнгтона виявиться трохи вище очікуваного, і її можна буде спробувати принаймні сфотографувати за допомогою інструментів «калібром» 20–25 см. У кожному разі, варто іноді продивлятися ділянку небесної сфери, де це небесне тіло перебуває у відповідний час (зараз комету видно на передсвітанковому небі), шукаючи маленьку слабеньку туманність із більш яскравою центральною частиною. Актуальну інформацію про її обчислене положення можна знайти на сторінці http://astro.vanbuitenen.nl/comet/154
Нагадаємо, що зараз до Сонця наближається періодична комета Ольберса, яку можна побачити в невеликі телескопи.
