Туманність Кільце — це типовий представник планетарних туманностей, розташований на відстані близько 2500 світлових років у сузір’ї Ліри. Цей об’єкт, також відомий як Messier 57, M57 та NGC 6720, був відкритий французькими астрономами Антуаном Дарк’є де Пеллепуа та Шарлем Мессьє в 1779 році. Двоє астрономів натрапили на туманність Кільце, коли намагалися вивчити шлях комети Боде, яка пролетіла дуже близько до неї, рухаючись через небо. 21 серпня 2023 року вчені оголосили, що космічний телескоп James Webb знову досягнув успіху, отримавши неймовірно деталізовану світлину культового космічного гало.
Не слід плутати це з одним із перших зображень JWST, туманністю Південне Кільце. Туманність Кільце є одним із найвідоміших прикладів планетарних туманностей. Однак ці об’єкти насправді не мають нічого спільного з планетами. Планетарні туманності — це, по суті, області космічного газу і пилу, які утворюються із зовнішніх оболонок зір, що помирають.
«Раніше планетарні туманності розглядалися як прості круглі об’єкти зі згасаючою зіркою в центрі. Їх назвали планетарними туманностями через їхній нечіткий, схожий на планету, вигляд у маленьких телескопах», — розповідає Роджер Вессон з Кардіффського університету.
Кілька тисяч років тому Messier 57 була червоним гігантом, який втратив більшу частину своєї маси. Як своєрідне прощання, гаряче ядро тепер іонізує викинутий газ, і туманність видає кольорове світло.
Сучасні спостереження показують, що більшість планетарних туманностей мають неймовірно складну структуру. Постає питання: як сферична зоря формує такі складні, неправильні структури? Туманність Кільце — ідеальна ціль для розгадування цієї загадки. Вона розташована досить близько і має високу яскравість. Її можна побачити навіть у бінокль в ясні літні ночі на півночі та великій частині південного напрямку.
Детальний погляд на структуру Messier 57
Туманність Кільце має форму викривленого пончика. Наш огляд спрямований майже прямо на один із полюсів цієї структури. Хоча центр цього пончика може здатися порожнім, насправді він наповнений матерією нижчої щільності, яка рухається як у нашому напрямку, так і в протилежному, створюючи форму, подібну до м’яча для регбі, встрягнутого в центральну щілину пончика.
У туманності Кільце міститься близько 20 тис. щільних молекулярних хмар, багатих воднем. Водночас внутрішній регіон відзначається наявністю гарячого газу. Основний обідок має тонке кільце, яке складається з випромінювання вуглецевих молекул, відомих як поліциклічні ароматичні вуглеводні.
По всьому периметру основного кільця розташовані приблизно десять концентричних дуг. Припускається, що ці дуги виникли внаслідок взаємодії центральної зорі з маломасивним супутником, що обертається на відстані, схожій на відстань від Землі до Плутона.
Найяскравіша частина туманності — це кольорове головне кільце. Воно складається з газу, викинутого центральною зорею, котра перебуває на шляху стати білим карликом — маленьким, щільним і гарячим тілом, яке є фінальною стадією еволюції для світил, подібних нашому Сонцю.
Туманності на кшталт Messier 57, є своєрідною астрономічною археологією, дозволяючи астрономам дізнатися більше про зорю, яка породила цей величезний туман.
Раніше ми повідомляли про те, як James Webb розгледів найдальшу зорю у Всесвіті.
За матеріалами webbtelescope.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
