У теорії пласкої Землі є прихильники по всій земній кулі. Жарти — жартами, але насправді це твердження не таке вже й далеке від істини.
Якщо вірити результатам проведеного 2018 року опитування громадської думки, приблизно 3% мешканців Росії вважають, що наша планета пласка. Втім, схожі цифри характерні й для США — майже 2% американців твердо в тому переконані. Ще 5% раніше вважали, що Земля має сферичну форму, але нещодавно почали сумніватися в цьому твердженні. Характерно, що відсоток «пласкоземельників» помітно вищий серед молодого покоління (т.з. міленіалів).
На перший погляд все це здається кумедним. Зрештою, мова все ж про відносно невеликий відсоток населення. До того ж «пласкоземельники» не створюють загрози ані собі, ані оточенню. Не дивно, що багато хто сприймає їх як вельми зручний об’єкт для кпинів. Існує чимало груп, які пародіюють організації прихильників пласкої Землі — наприклад, жартівливе об’єднання віруючих у те, що наша планета насправді має форму динозавра.
Але якщо серйозно, то рух «пласкоземельників» — це один із найбільш наочних симптомів хвороб сучасного суспільства. Ми живемо в епоху, коли можна отримати вичерпну інформацію практично з будь-якого питання, зробивши всього пару кліків. Здавалося би, це робить неможливим існування «Товариства пласкої Землі». Але іронія в тому, що саме досягнення технічного прогресу багато в чому сприяли його відродженню та популяризації. Тож саме час розібратися, як виник рух «пласкоземельників» і чому вони наполегливо ігнорують усі докази своєї неправоти.
Поява та відродження «Товариства пласкої Землі»
Вважається, що в середні віки Землю вважали пласкою. І лише завдяки кругосвітній подорожі експедиції Магеллана людство дізналося, що наша планета має сферичну форму. Однак насправді це не більше ніж омана. Безумовно, погляди наших пращурів на будову Всесвіту, м’яко кажучи, сильно розходилися з дійсністю. Але не у випадку з формою Землі. Ще стародавні греки переконливо довели, що наша планета схожа на кулю. А в III столітті до н.е. Ератосфен провів свій знаменитий експеримент, під час якого виміряв земний діаметр з вельми непоганою для того часу точністю.
Відтоді уявлення про кулястість Землі домінувало в західній науці, успішно переживши крах античних цивілізацій і темні століття. Звідки ж взялося твердження про те, що в середньовіччі всі без винятку вірили в пласку Землю? По суті, воно є містифікацією, вигаданою в XIX столітті, появі й поширенню якої активно сприяли борці з католицькою церквою, а точніше — її впливом на тогочасне суспільство. Таким чином вони намагалися показати, що релігійні мракобіси завжди стояли на шляху прогресу і заважали розвитку людства. Наприклад, у виданій в 1828 році книзі американського письменника Вашингтона Ірвінга є епізод, в якому церковники намагалися відрадити Колумба від його подорожі, лякаючи мореплавця тим, що він досягне краю Землі й зірветься вниз.
Але XIX століття «подарувало» нам не лише цей міф, але й групу людей, які справді повірили в пласку Землю. Все почалося з англійського винахідника Семюеля Роуботема (Samuel Rowbotham), який видав кілька робіт, що заклали основу сучасної «пласкої світобудови». Їхня суть зводилася до того, що насправді Земля має форму диска, оточеного кригою, яку ми називаємо Антарктидою, у його центрі — Арктика. Сонце і Земля розташовані на висоті 4800 км від поверхні диска, а вже над ними — космос.
У 1893 році послідовники Роуботема заснували «Всесвітнє зететичне товариство» (Universal Zetetic Society). Згодом «пласкоземельники» з’явилися й у США, де їхні погляди відстоювала Християнська католицька апостольська церква.
У 1956 році ця організація була відроджена під назвою «Міжнародне товариство пласкої Землі». У другій половині XX століття його чисельність не перевищувала кількох тисяч осіб. Адепти поширювали інформаційні бюлетені та листівки, у яких ішлося про те, що наша планета пласка, польотів у космос насправді не існує, і все це — змова з метою приховати від населення правду. Загалом про існування цієї організації мало хто знав, вона ніколи не виходила за межі невеликої групи ексцентричних діячів.
До кінця XX століття і без того невелика популярність товариства почала згасати. Здавалося би, воно було приречене на забуття. Але все змінив Інтернет. Соціальні мережі та Youtube стали справжніми рятівниками для «пласкоземельників». Вони дали їм можливість вільно поширювати свої погляди та знаходити прихильників по всьому світу. Певну лепту внесли й ЗМІ. Відверто сатирична спрямованість матеріалів, присвячених «пласкоземельникам», призвела до зворотного ефекту, сприяючи притоку в їхні лави людей, які почувалися знедоленими в сучасному суспільстві.
У результаті ця організація відродилася вже вдруге. Нове Товариство пласкої Землі створило власний сайт і сторінки в соцмережах. Звичайно, хтось приєднався до нього жартома, просто заради чудернацького сертифіката чи тролінгу людей в Інтернеті. Проте більшість учасників організації ставляться до її ідей цілком серйозно.
Звичайно, у різних країнах об’єднання «пласкоземельників» вирізняються власною національною специфікою. Наприклад, у Росії вони мають яскраво виражений релігійний підтекст, а в США головну роль відіграють теми урядової змови та загальної недовіри до влади.
«Справжній» устрій світу
То як же влаштований Всесвіт на думку більшості «пласкоземельників»? Загалом їхні уявлення не дуже змінилися з часів Семюеля Роуботема. Вони вважають, що Земля — це диск діаметром 40 тис. км, зусібіч оточений крижаною стіною. Що саме знаходиться за межами цього бар’єру — нікому достеменно не відомо: ще жодна людина, яка намагалася його подолати, не повернулася назад. Але «пласкоземельники» сподіваються, що одного разу якомусь відважному сміливцю все ж удасться здійснити цей подвиг і розповісти нам приховану владою правду.
Зірки, Сонце та Місяць розташовані над «земним диском». Їхній рух небом призводить до зміни пір року. Місячні затемнення пояснюються існуванням якогось «тіньового об’єкта» (антимісяця), який періодично приховує наш супутник. А як же гравітація, запитаєте ви? Все просто: її не існує. Наявність сили тяжіння обумовлена тим, що «земний диск» рухається вгору з постійним прискоренням 9,8 м/с². Воно виникає через вплив загадкової темної енергії. Щоправда, її природу «пласкоземельники» поки не в змозі пояснити. Цікаво, що в цьому аспекті їхнє «вчення» навіть трохи перетинається з картиною світу, визнаною офіційною наукою.
Адепти пласкої Землі переконані, що її знімки з космосу є фальсифікацією. Все, звичайно, знято в Голівуді. Раніше цією роботою займався Стенлі Кубрик, а зараз за нього «відбувають» Джеймс Кемерон і Крістофер Нолан. NASA була створена з єдиною метою — приховати правду від населення Землі. Проте навіщо це потрібно — не зовсім зрозуміло. Думки «пласкоземельників» щодо кінцевої мети цієї, безумовно, зловісної організації розходяться. Дехто вважає, що грандіозний обман необхідний для крадіжки «гігантських» грошей, які виділяються на космос. За іншою версією, польоти в навколоземний (точніше, «надземний») простір усе ж відбуваються, але потрібні лише для розміщення там американських ядерних ракет, а всі наукові дослідження є фікцією.
Але роль NASA не обмежується лише підробленням знімків. Підступні співробітники агентства також маніпулюють навігаційними приладами на літаках і кораблях, створюючи у пасажирів відчуття, начебто вони рухаються навколо кулястої Землі. А ще NASA спеціально заборонила всім повітряним лайнерам підійматися вище позначки 11 км, адже тоді обман стане очевидним. Кривизни земної поверхні, що спостерігається під час польотів, теж не існує. Це оптична ілюзія, обумовлена формою ілюмінаторів (ясна річ, вони спеціально спроєктовані змовниками, щоб підтримувати віру в кулястість нашої планети) і конформізмом людей, які не готові поглянути правді в очі та сліпо вірять шкільним підручникам.
Росія, Китай і всі інші космічні держави також беруть участь у змові. Швидше за все, вони танцюють під дудку ляльководів із NASA. Ймовірно, у них є і якісь власні цілі. До змови залучені не лише уряди, але й безліч рядових виконавців. Вони всюди. Це пілоти літаків, капітани морських суден, укладачі карт і представники багатьох інших професій.
Але найпарадоксальніше, що в уяві «пласкоземельників» планети Сонячної системи мають… сферичну форму. Це пояснюється їхнім виглядом під час спостережень у телескопи, а також зміною фаз Венери та Меркурія. А ось наша Земля не є планетою, тому вона пласка. Як тобі таке, Миколо Копернику?
Чому «пласкоземельників» так важко переконати
Після всього вищесказаного, напевно, виникне резонне питання: як у здоровому глузді можна вірити в щось настільки абсурдне? Але ж результати різних досліджень і опитувань говорять про те, що більшість «пласкоземельників» вважає описану картину світу цілком правдивою.
Звичайно, не секрет, що наукова грамотність сучасного суспільства далека від ідеальної. Значна частина населення боїться щеплень, що «викликають аутизм», абревіатури ГМО і примудряється поєднувати «теорію місячної змови» з вірою в періодичне відвідування Землі прибульцями. Але одна справа, коли йдеться, скажімо, про заперечення еволюції (зрештою, людське життя надто коротке, щоб помітити появу нових видів), а інша справа — пласка Земля (це навіть звучить як невдалий жарт). Подібний світ можна сприйняти хіба що у романах Террі Пратчетта, але не в нашій реальності. Здавалося би, такий світогляд має вщент розбитися після першого ж зіткнення з науковими фактами. Але з «пласкоземельниками» нічого подібного не відбувається. У документальному фільмі Beyond the curve (2018 р.) є показовий епізод, де двоє людей проводять експеримент, аби довести, що Земля пласка. Отримавши негативний результат, вони з подивом обговорюють, що ж пішло не так. Зрозуміло, горе-дослідники заперечують найпростіше пояснення (їхні уявлення про будову світу помилкові) і починають вигадувати заплутані версії, які б дозволили підлаштувати результат дослідження до того, у що вони вірять.
Подібний феномен має досить просте пояснення: віра в пласку Землю мало чим відрізняється від будь-якої іншої теорії змови. А для всіх прихильників таких теорій характерне наступне: чим більше наукових фактів, аргументів і пояснень наводиться — тим сильніше це підкріплює їхню впевненість в існуванні змови. Навіть незаперечні докази або просто ігноруються, або перекручуються настільки, що вписуються в уже існуючу картину, доповнюючи та зміцнюючи її.
Справа тут в особливостях нашої психіки. Людський мозок завжди прагне всюди шукати закономірності та збіги. Така вже його природа. І коли він їх знаходить (незалежно від того, існують вони в реальності чи ні) і вибудовує відповідний логічний ланцюжок — людину вже вкрай складно переконати у зворотному. Ще одна важлива причина популярності теорій змови полягає в тому, що вони мають певний терапевтичний ефект. Адже коли ти один із небагатьох, хто знає приховану від суспільства правду, це неабияк підіймає власну самооцінку.
Варто згадати і про психологічний аспект. Прихильники пласкої Землі — це окрема група людей зі спільними інтересами, всередині якої їм комфортно спілкуватися. Тому зіткнення з доказами своєї неправоти ставить їх перед непростим вибором: публічне визнання помилковості власних поглядів, швидше за все, призведе до втрати друзів і соціальних зв’язків. Мало хто готовий на це зважитися. Набагато простіше та комфортніше відсахнутися від незручних фактів.
Ще одна важлива особливість організацій «пласкоземельників» полягає в тому, що, відкидаючи докази кулястості нашої планети, вони при цьому намагаються розвивати власну альтернативну науку. Наприклад, у 2017 році прихильник теорії пласкої Землі під псевдонімом D. Marble взяв із собою в політ будівельний рівень. Після посадки він заявив, що виміряв кут нахилу літака і не виявив жодних відхилень. А значить — Земля пласка.
Відомий у певних колах репер B.o.b кілька років тому вступив в інтернет-перепалку з Нілом Деграссом Тайсоном (Neil deGrasse Tyson) з приводу форми нашої планети. Потім заявив про початок збору коштів на незалежний супутник, який має всім довести, що Земля пласка. За результатами конференції «пласкоземельників», що відбулася наприкінці минулого року, було оголошено про намір відправити в 2020-му експедицію до льодяної стіни на краю Землі. На жаль, автори проєкту промовчали про те, як саме вони збираються туди дістатися. Адже всі карти та система GPS контролюються змовниками й на них не можна покладатися. Втім, є підозра, що через деякий час «пласкоземельники» заявлять про те, що пандемія коронавірусу була спеціально організована NASA, щоб завадити їхній експедиції.
Також варто згадати інженера Майка Х’юза (Mike Hughes), який займався створенням саморобних ракет. У 2015 році він оголосив себе прихильником Товариства пласкої Землі, після чого почав збір коштів на нову ракету з паровим двигуном. За його словами, вона б дозволила перевірити форму планети. У березні 2019 року інженер піднявся на своєму апараті на висоту 570 м. Щоправда, під час посадки виникли проблеми і Х’юз отримав травми. Але він пообіцяв, що не відмовиться від подальших польотів.
23 лютого 2020 року Майк знову піднявся в повітря на своїй ракеті. Цього разу в неї відірвався парашут, необхідний для забезпечення м’якої посадки. Х’юз загинув на місці. Зараз вже складно сказати, чи справді він був «пласкоземельником», чи просто використовував цю тему як вдалий інфопривід для привернення уваги та збору коштів на свої проєкти. Але, хоч би якою була правда, цей випадок доводить, що віра в пласку Землю може бути не такою невинною, як здається на перший погляд.
Звичайно, в майбутньому нам навряд чи загрожує вибухове зростання кількості «пласкоземельників» — їхні погляди занадто маргінальні навіть за мірками інших псевдонаукових теорій. Водночас, з огляду на нинішні тенденції, не варто очікувати, що маятник хитнеться у протилежний бік і Товариство пласкої Землі раптом оголосить про свій розпуск. Соціальні мережі, які давно перетворилися на інструмент поділу, та нинішня культурна парадигма з її постправдою, запереченням усіх авторитетів і невірою в «офіційну» науку ще довго будуть забезпечувати появу нових поколінь «пласкоземельників». Вони так само продовжуватимуть свою сізіфову працю, намагаючись викрити всесвітню змову і ставлячи альтернативні експерименти.
Наостанок варто сказати: про те, що Земля насправді не є пласкою, найбільше має шкодувати… NASA. Якби наш світ і справді був диском, силі та впливу цієї організації можна було би тільки позаздрити. Всемогутня NASA з пласкою Землею, напевно, давно змогла би здійснити давню мрію й відправити людей на сферичний Марс. Утім, це вже історія для Пратчетта.
