Хвіст і антихвіст комети Понса-Брукса потрапили на фото

Австрійський астрофотограф Міхаель Ягер опублікував дивовижний знімок комети Понса-Брукса. На ньому можна побачити цікавий феномен, відомий під назвою антихвіст.

Хвіст і антихвіст комети Понса-Брукса. Джерело: Michael Jäger

Коли комета наближається до Сонця, під дією його випромінювання на її поверхні починають сублімувати летючі речовини. Це призводить до утворення коми, що оточує ядро комети, і витягнутого хвоста. Зазвичай він спрямований у бік від Сонця.

Однак крім звичайного хвоста, у комети також може утворитися й антихвіст. Зазвичай він виникає після проходження перигелію. Антихвіст складається з великих частинок пилу, які через свою масу та розмір слабко піддаються впливу сонячного вітру й залишаються в площині орбіти комети, набуваючи форми диска. Через досить малу концентрацію частинок пилу побачити цей диск у звичайних умовах практично неможливо. Його можна зафіксувати тільки з ребра, коли він досить яскравий для спостереження. Це можливо в короткий проміжок часу, коли Земля перетинає площину орбіти комети

Знімок Ягера був зроблений якраз у той самий момент, коли Земля перетинала площину орбіти комети Понса-Брукса. Тому на фото потрапили обидва її хвости. На знімку кометне ядро розташоване в центрі, хвіст має синьо-зелений колір, а антихвіст — жовтий.

На жаль, жителі нашої країни вже не можуть побачити антихвіст комети Понса-Бруса на власні очі. Ще в середині квітня вона «пішла» в південну півкулю. Саме тому знімок комети був зроблений у Намібії.

Початок кінця: Hubble зазнімкував молекулярну хмару
Астронавти побачили політ Starliner на тлі полярного сяйва
Випадкова знахідка підтвердила одну з давніх теорій раннього Всесвіту
Вчені відкрили землеподібну планету на відстані 55 світлових років від нас
Телескоп Chandra шукатиме життя біля найближчих до нас зір
Повернення Starliner на Землю затримується ще на чотири дні
Новий трюк для старого телескопа: Hubble відновив наукові спостереження
В уламку скелі знайшли матеріал із протопланетного диска часів формування Сонячної системи
Кожен із нас — центр Всесвіту: парадокс розширення космосу
Молоді зорі кружляють навколо чорної діри, наче рій бджіл