Перші місяці 2025 року стали вибуховим етапом для приватного космосу. Американська Firefly Aerospace висадила свій апарат Blue Ghost на Місяць — це перший успіх приватної компанії. Однак інші місії, зокрема вибухи ракет SpaceX Starship Ілона Маска, нагадали: космос залишається зоною ризику.

Застарілі закони
Чинні міжнародні норми, як Договір про космос (1967) чи Конвенція про відповідальність (1972), створені в епоху холодної війни, коли космос був ареною змагань наддержав. Сьогодні 11 тисяч супутників на орбіті належать приватним компаніям, а NASA та ESA активно використовують їх для власних місій. Наприклад, місячний апарат Intuitive Machines Athena, який перекинувся під час посадки, перевозив дороге обладнання космічної агенції. Але хто відповість за подібні аварії?
Хто відповідальний?
За Конвенцією 1972 року, претензії через зіткнення супутників чи пошкодження майна подаються лише проти держав, а не приватних компаній. Наприклад, якщо апарат SpaceX знищить китайську станцію, Китай зможе вимагати відшкодування лише у США шляхом дипломатії. Страхування частково розв’язує проблему, але воно недоступне для більшості через непомірну вартість.
Космічне сміття та ресурси
Навколоземна орбіта активно перетворюється на звалище. 130 млн уламків сміття рухаються навколо нашої планети зі швидкістю 28 тис. км/год. Договір про космос забороняє забруднення, але не прописує механізмів боротьби з ним. Ще складніше питання — видобуток ресурсів. США через «Угоди Артеміди» (2020) легалізують приватний видобуток місячних корисних копалин, що суперечить «Угоді про Місяць» (1979), яка проголошує його спільною спадщиною людства.

Невизначене правове майбутнє космосу
Без оновлених правил космос ризикує стати ареною конфліктів. Наприклад:
- Хто відшкодує збитки, якщо приватний космічний апарат пошкодить місячну базу?
- Які санкції будуть накладатися за забруднення орбіти?
- Чи зможуть країни ділитися даними про траєкторії супутників для запобігання зіткнень?
Сучасні реалії вказують на те, що має бути створене нове космічне право, в якому потрібно визначити механізми відповідальності приватних компаній, правила видобутку ресурсів, а також стандарти боротьби зі сміттям.
Поки що жодна країна не готова поступитися приватним інтересам заради колективної безпеки. Але без спільних рішень наступна приватна місія в космос може стати не проривом, а початком кризи. Тому космічні правила мають змінитися до того, як ми встигнемо це усвідомити.
Раніше ми повідомляли про те, що колишні керівники NASA та ESA закликали залишити МКС у космосі для наступних поколінь.
За матеріалами The Conversation