Космічний центр імені Кеннеді традиційно вважається «перлиною» американської космічної програми. Проте новий звіт Управління генерального інспектора NASA малює тривожну картину: інфраструктура космодрому невблаганно старіє, виснажується та наближається до межі своїх можливостей. Головна причина — безпрецедентне зростання активності приватних компаній, насамперед SpaceX та Blue Origin.
У звіті наголошується, що стартові комплекси агенції є критично важливими для реалізації найскладніших місій, але їхня застарілість та низька пропускна здатність уже зараз гальмують розвиток галузі. Основний удар бере на себе космодром у Флориді, який готується до масових запусків гігантських ракет-носіїв Starship та New Glenn.
Дефіцит майданчиків та спільна інфраструктура
На території Космічного центру імені Кеннеді NASA оперує лише кількома стартовими майданчиками. Комплекс 39A наразі орендує компанія SpaceX для запусків своїх ракет Falcon 9 та Falcon Heavy. Тут же зводиться нова інфраструктура для майбутніх стартів Starship. Сусідній комплекс 39B зарезервований під гігантську ракету NASA — Space Launch System. Також існує невеликий майданчик 48 для легких ракет-носіїв.
Набагато більше можливостей має сусідня база Космічних сил США на мисі Канаверал, де, зокрема, розташовані комплекси 36A та 36B, орендовані компанією Blue Origin для важкої ракети New Glenn. Однак військові та NASA тісно залежать від спільної базової інфраструктури: це 231 миля доріг, мости, трубопроводи для гелію та азоту, а також 60-річна система електропостачання, яка викликає серйозні побоювання в експертів.
Азотна криза: коли бракує найпростішого
Один із найяскравіших прикладів перевантаженості системи — постачання газоподібного азоту, критично необхідного для заправлення та випробувань ракет. Ще 2022 року під час підготовки місії Artemis I виникли проблеми з його нестачею, і ситуація лише погіршується.
Наявні потужності не здатні одночасно обслуговувати запуск New Glenn від Blue Origin та Vulcan Centaur від United Launch Alliance на сусідніх майданчиках. Представники Blue Origin вже заявили, що це створювало серйозні проблеми під час підготовки до старту у січні 2025 року. Прогнозується, що трубопроводи можуть давати збої тривалістю до двох місяців і під час майбутніх запусків Space Launch System. Розв’язати проблему може нова система подачі азоту, але цей проєкт вартістю 25 млн доларів досі залишається без фінансування.
Експоненціальне зростання та бюрократичні пастки
Аналітики прогнозують, що до 2028–2029 років кількість запусків перевищить кількість днів у році. При цьому левова частка припаде на надважкі ракети, які потребують максимуму ресурсів і створюють найбільше навантаження на дороги.
Плани компаній вражають: SpaceX хоче запускати Starship кожні вісім днів для створення паливних складів на орбіті (лише для заправлення місячного модуля знадобиться мінімум 15 рейсів). Загалом SpaceX планує до 120 стартів Starship на рік з Флориди. Схожі амбіції має і Blue Origin: 120 стартів New Glenn щорічно до 2035 року та бажання побудувати третій стартовий майданчик.
Проте будувати ніде. Потенційна ділянка для нового комплексу розташована на території природоохоронних водно-болотних угідь, що вимагатиме років бюрократичних погоджень.
Ситуація ускладнюється фінансовою кризою: з 2021 року бюджети NASA на модернізацію інфраструктури скоротилися на 11–47 % через інфляцію. Водночас закон обмежує можливості агенції залучати прямі приватні інвестиції у спільні об’єкти. У підсумку, поки США намагаються виграти нові космічні перегони з Китаєм, їхня головна пускова база стикається з дедалі більшим комерційним тиском в умовах критичного недофінансування.
Раніше ми повідомляли про те, як тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів.
За матеріалами arstechnica.com
