Фото дня: Крабоподібна туманність

4 липня 1054 р. китайські астрономи помітили на тлі ранкової зорі нову зірку. Незабаром вона стала такою яскравою, що її протягом 23 днів можна було побачити на денному небі. На нічному небі вона спостерігалася протягом двох років.

Через сім століть астроном Джон Бевіс (John Bevis) відкрив у сузір’ї Тельця туманність. Вона має кілька офіційних позначень, але найкраще вона відома під назвою «Крабоподібна туманність». У 1921 році астроном Карл Лампланд (Carl Lampland), переглядаючи старі знімки туманності, зрозумів, що вона розширюється. Незабаром вчені змогли встановити її природу. Виявилося, що це залишок вибуху Наднової, що спостерігалася 1054 року.

У 1967 р. астрофізик Франко Пачіні (Franco Pacini) передбачив, що в результаті спалаху наднової повинна сформуватися нейтронна зоря, що швидко обертається, з потужним магнітним полем. Вже за кілька місяців його твердження було доведено: у центрі Крабоподібної туманності відкрили пульсар, що обертається зі швидкістю 30 обертів на секунду. Завдяки цьому вона зайняла важливе місце в історії астрономії та стала об’єктом регулярних спостережень.

За роки своєї роботи рентгенівський телескоп Chandra неодноразово фотографував крабоподібну туманність. На честь 20-річного ювілею місії, що наближається, її співробітники опублікували нове зображення цього об’єкта, складене зі знімків, які зробили три космічні обсерваторії. Білим та блакитним кольором нанесені дані Chandra, фіолетовим – дані телескопа Hubble, рожевим – інформація, отримана інфрачервоним телескопом Spitzer.

Крабоподібна туманність. Джерело: X-ray: NASA/CXC/SAO; Optical: NASA/STScI; Infrared: NASA-JPL-Caltech

Складна форма туманності пояснюється взаємодією залишку Наднової з речовиною, викинутою загиблою зорею до та під час вибуху. Потік високоенергетичних частинок, що випускаються пульсаром, врізається в навколишню газову хмару, що призводить до утворення ударних хвиль, що чимось нагадують кола на воді, що розходяться. Також на фото можна побачити джети – потоки речовини, що викидаються з боку південного та північного полюса пульсара. Вони виникають завдяки комбінації великої швидкості обертання об’єкта та його потужного магнітного поля.

За матеріалами https://www.nasa.gov.

Новини інших медіа
Космічна валентинка: Blue Ghost передав знімки Місяця і привітання з Днем святого Валентина
Небезпечний астероїд 2024 YR4 може врізатися в Місяць замість Землі
Між Місяцем і Марсом: NASA пропонує Трампу компроміс
Менше бюрократії: Blue Origin звільнить кожного десятого співробітника
«Живе» небо: захопливе відео дрейфу хмар на Марсі
Земля, бувай: апарат Blue Ghost зробив приголомшливе космічне селфі
Hubble та Chandra зібрали зоряний букет на День святого Валентина
Осягнути безмежний космос: чи існує кінець Всесвіту?
Найпотужніше нейтрино в історії: виявлена частинка встановила енергетичний рекорд
Від Колумбії до Індії: куди може впасти астероїд 2024 YR4