Якщо до нас якось прилетять інопланетяни та наміри їхні будуть ворожими, то, скоріше за все, людям доведеться несолодко, адже позаземні технології можуть на десятки тисяч років випереджати наші. Чи допоможе нам у такому випадку найпотужніша зброя — атомна?
Інопланетне вторгнення
Чи змогла б атомна бомба зупинити агресивних прибульців, з їхніми високорозвиненими технологіями, у гіпотетичному нападі на Землю?
Юрій Васильович
Пан Юрій поставив дуже цікаве питання. Справді, якщо до нас прилетять інопланетні загарбники, то їхні технології мають бути набагато розвинутіші за наші. Це випливає з того, що до іншої зоряної системи навіть автоматичний зонд не можемо запустити, щоб ця подорож не займала десятки тисяч років, а їм якось треба цілий флот вторгнення «протягнути» на десятки чи сотні світлових років за час, упродовж якого сенс цієї авантюри не буде втрачений.
Питання, навіщо інопланетянам, які почуваються у космосі як вдома, влаштовувати вторгнення на Землю, залишимо за дужками. Будемо вважати, що вагомі причини це робити у них є. І тоді справді питання про їхню перевагу в технологіях стає дуже гостро.
Адже історія людства вчить нас простій речі: у широкомасштабному конфлікті між двома суспільствами перемогу завжди здобуває те, яке має розвинутіші технології. Це не означає, що при конфлікті з інопланетянами все буде так само, але іншого досвіду для аналізу в нас немає.
Чи буде хоча б якась наша зброя ефективною проти інопланетян? Чи зможе їх зупинити атомна бомба? Для того, аби хоч трохи розібратися в цьому, треба почати з того, як атомна зброя взагалі працює.
Атомна бомба
Джерелом усіх ефектів, які виникають при атомному вибуху, є ядерна реакція. Це може бути поділ важких ядер на легші (таку зброю ми, власне, і називаємо ядерною) чи синтез із легких важчих (її зазвичай називають термоядерною). У будь-якому випадку результатом є потужний викид фотонів різної частоти.
Залежно від того, яку частоту ці фотони мають, ми їх сприймаємо або як нестерпно яскраве світло, або як радіацію. І перший ефект, який викликає ядерний вибух, — це вогняна куля, всередині якої температура може сягати 10 млн градусів. Повітря з неї витискається назовні, утворюючи ударну хвилю.
Куля розширюється, аж поки щільність фотонів падає, проте їхня щільність і надалі достатньо висока для того, аби запалити дерева, дерев’яні будівлі чи одяг на людях. Ударна ж хвиля після уповільнення росту вогняної кулі відривається від неї й розповсюджується на багато кілометрів, руйнуючи все на своєму шляху стрибкоподібною зміною атмосферного тиску.
Водночас ті фотони, які мають більшу, ніж у світла, частоту, відносно простіше долають перешкоди. Щоправда, достатньо часто вони при цьому руйнують хімічні зв’язки між молекулами всередині їх. І якщо для неорганічних матеріалів це може мати не дуже велике значення, то живим клітинам може бути вкрай несолодко. Цей ефект ядерного вибуху ми називаємо іонізуючим випромінюванням.
Також ядерний вибух породжує електромагнітний імпульс. Він викликає потужні наведені струми в електричних мережах, і найбільш тендітні з них можуть вийти з ладу назавжди. Також це явище викликає порушення радіозв’язку.
Нарешті, газоподібні продукти ядерної реакції, забруднений ними матеріал бомби, а також речовина, яка сама внаслідок ефекту наведеної радіоактивності почала випромінювати невидимі промені разом називаються радіоактивним забрудненням.
Однак все це стосується тільки вибуху на низькій висоті або на поверхні планети. Якщо вибух підземний, то відчувається переважно вибухова хвиля, а вогняна куля, більша частина випромінювання та радіоактивне забруднення лишаються під землею.
Якщо ж вибух відбувається високо в атмосфері, то вибухова хвиля виявляється значно слабшою, а радіоактивне забруднення меншим. Нарешті, у космосі головний ефект ядерного вибуху — світловий імпульс разом з іонізуючим випромінюванням, а ударна хвиля не виникає взагалі.
Які технології можуть мати інопланетяни
По суті, коли говорять про технології, які можуть зробити інопланетян невразливими перед ядерним вибухом, то йдеться про матеріали, які можуть захистити їх від усіх вищезазначених факторів ураження, і те, для чого вони використовуються. Насамперед це має бути щось здатне витримувати сильне опромінювання та нагрів, який під час нього виникає.
Вчені багато спостерігали за природними вибухами в космосі та штучними на Землі й можуть із впевненістю сказати, що матеріалу, який би міг зберегти цілісність всередині вогняної кулі ядерного вибуху у Всесвіті, не існує. Точніше, деякі важкотопні кераміки могли б його витримати, але для цього товщина шару має вимірюватися десятками сантиметрів, а сам штучний об’єкт, який із них створений, — корабель або будівля — повинен мати розміри мінімум у сотні метрів.
І то не факт, що вибух не пошкодить всередині нього чогось важливого. Чи переживуть органічні істоти та електричні мережі всередині нього таку кількість заряджених частинок, невідомо — занадто багато факторів є у цьому питанні.
За межами ж вогняної кулі щільність фотонів достатньо низька, щоб інопланетяни мали шанс вижити не тільки всередині космічного корабля, але навіть просто всередині скафандра. Хоча, знову ж, усе залежить від конкретних параметрів вибуху, відстані до епіцентру та товщини матеріалу.
Ми вже зараз можемо уявити матеріали, які могли б урятувати живу істоту від ядерного вибуху, що відбувся в кількох сотнях метрів від неї. Ударна хвиля та її взаємодія з матеріальними об’єктами — зовсім інша справа. Якими б не були технології інопланетян, принцип збереження імпульсу має на них діяти. Тож навіть якщо пік тиску і не розламає скафандр чи невеликий транспортний засіб, він може сильно кинути їх на навколишні будинки чи скелі. Або навпаки, примусити їх впасти на інопланетян, і це може виявитися фатальним для них.
А ось від іонізуючого випромінювання, електромагнітного імпульсу та радіоактивного забруднення вони мають бути непогано захищені. Адже всього цього набагато більше в космосі, ніж на Землі, й істоти, що мандрують міжзоряним простором, мають бути готові до такого.
Отже, на деякий ефект від застосування ядерної зброї на Землі ми можемо розраховувати. Однак із космосом усе складніше. Там відсутнє середовище, тому фактор ураження, по суті, один — щільність фотонів різних частот, як видимого спектра, так і більш високочастотних. Тобто вибух може виявитися ефективним, але для цього його треба здійснити фактично на поверхні інопланетного корабля, а ще краще — всередині нього. Вже кілька десятків метрів відстані цілком можуть урятувати ворожий корабель навіть із тим рівнем технології, який ми можемо уявити.
Звичайно, інопланетяни можуть мати якісь технології, які не зводяться до матеріалів. Питання лише які? Якимось чином завадити ядерній реакції відбутися в умовах, коли вона має виникнути? Усі наші фізичні знання говорять нам, що це неможливо. Якщо інопланетним загарбникам доступно щось подібне, то вони мають розбиратися в самих основах нашого Всесвіту на такому рівні, про існування якого ми не підозрюємо. Однак наука такими питаннями принципово не займається.
Ще можна уявити якесь поле, яке зупинить потік фотонів від ядерного вибуху. Що це за поле, ми не уявляємо, однак щодо нього можемо твердо сказати, що законів збереження енергії воно порушувати не може, тому для того, аби воно виявилося ефективним, його енергія має бути співмірною з ядерним вибухом.
Влучити в інопланетян
Таким чином, ядерний вибух, принаймні частково, має становити для інопланетян загрозу. Сам по собі. Інша річ — як зробити так, щоб вони опинилися безпосередньо в його епіцентрі? Бо навіть ми вміємо відстежувати пуски крилатих ракет та польоти літаків у реальному часі. А для когось, хто прилетів до нас із космосу, це взагалі має бути не задача. Скоріш за все, навіть об’єкт на поверхні планети вразити ядерною боєголовкою буде вкрай важко, а вже на орбіті це взагалі буде практично неможливо.
Річ у тім, що, за космічними мірками, всі наші засоби доставлення вантажів на орбіту надзвичайно повільні. Навіть якщо націлити балістичну ракету на ворожий корабель на орбіті, то боєголовка буде летіти до нього кілька хвилин, і увесь цей час інопланетяни знатимуть про її існування. Тож у них буде набагато легший спосіб подолати цю загрозу.
Замість того, аби вмикати енергетичне поле чи фантастичний пригноблювач ядерних реакцій, вони можуть просто змінити орбіту, і страшна бомба пролетить повз. І навіть якщо ми відправимо в космос «човник» із ракетами на борту, проблему це не розв’яже. Прискорення і кількість зміни швидкості, доступні космічним мандрівникам, гарантовано вищі. Тож проблема з тим, що ми просто не влучимо боєголовкою в інопланетян, навіть більша, ніж із тим, що вона може їх гарантовано не вбити.
Відповідь інопланетян
Крім усього переліченого, варто згадати, що у запитанні пана Юрія йдеться не про те, чи виявиться атомна бомба ефективною проти прибульців, а те, чи зупинить вона їх. І це — зовсім інша тема. Бо на відміну від нас, для кого ядерна війна — жахлива казка, якої ми всі боїмося, для них вона може бути страшною, але цілком звичною річчю.
Прибульці можуть бути готовими до того, що проти них атомна бомба буде використана, і краще за нас знатимуть, як не тільки вижити, а й зберегти боєздатність тим, хто ядерний вибух пережив. У психологічному плані ми ефективність застосування ядерної зброї точно переоцінюємо.
Навіть гірше. Люди, які розмірковують про вторгнення інопланетян, чомусь постійно забувають, що ядерна зброя майже напевно є й у них. І якщо їх не хвилює цілісність наших міст та радіаційний фон у них, то вони цілком можуть її використати проти нас. При цьому їм достатньо просто керовано зводити боєголовки з орбіти прямо на наші міста та електростанції.
Для цього їм не знадобляться монструозні носії, достатньо буде лише невеликих двигунів. А перехопити подібну ціль буде навіть важче, ніж запуск із Землі, бо фактично ми боєголовку будемо бачити лише на фінальному відрізку її траєкторії. Навіть ті нечисленні засоби ПРО, які здатні вражати подібні цілі, матимуть лічені хвилини на те, аби перейти у бойову готовність, захопити та вразити ціль. Населення матиме приблизно стільки ж часу, аби добігти до сховища.
Отже, головна проблема з ядерною зброєю може полягати зовсім не в тому, що вона виявиться неефективною чи нею важко буде влучити по ворогах. Загарбники можуть вміти використовувати її значно ефективніше за нас. Звичайно, можна апелювати до того, що Земля їм потрібна цілою, але, скажімо чесно: ми у тому, аби не забруднювати її радіацією, зацікавлені значно сильніше за них.
Тож загалом можна зробити висновок, що ядерна зброя дійсно може не зупинити інопланетян, але зовсім не з тих причин, про які всі думають.
