Апарат під назвою SBUDNIC створений італійськими студентами з матеріалів, які вони знайшли у місцевих крамницях та заживили від 48 пальчикових батарейок. Попри це він успішно пропрацював на орбіті протягом 10 місяців і зміг розгорнути сонячне вітрило, яке швидко зведе його з орбіти та завадить утворенню космічного сміття.
Супутник SBUDNIC
Десять місяців тому на ракеті SpaceX у космос відправився апарат під назвою SBUDNIC. Його побудували студенти Інженерної школи при університеті Брауна в Італії. Виготовили його з тих матеріалів, які змогли знайти у місцевих крамницях, не призначених для використання в космосі.
Джерелом енергії для нього послужили 48 простих батарейок Energizer AA, а керував усім процесор вартістю 20 доларів, який зазвичай використовується в аматорській робототехніці. Підтримку студентам надавала Національна дослідницька рада Італії та низка компаній, що спеціалізуються на виготовленні космічної техніки.
Вартість розробки супутника склала всього 10 тис. доларів. Не дивлячись на це, він не лише витримав усі обов’язкові передстартові перевірки, але й зміг пропрацювати на орбіті чимало часу, перш ніж у нього остаточно сіли батарейки. Факт його функціональності підтвердили ВПС США, які відстежують усе космічне сміття на орбіті.
Сонячне вітрило та космічне сміття
Останньою операцією, яку здійснив супутник на орбіті, стало розгортання крихітного сонячного вітрила. Студенти надрукували його з поліаміду на 3D-принтері. Метою цього пристрою є гальмування апарата. Зрештою він має швидко зійти з орбіти.
За 60 років дослідження космосу люди вивели за межі атмосфери близько 15 тис. апаратів. Лише 7500 з них лишаються активними. Решта впали на Землю чи перетворилися на космічне сміття. Останнє становить значну небезпеку для всього, що є на орбіті.
Експеримент SBUDNIC показав, що його достатньо просто вирішити навіть за допомогою дуже простого сонячного вітрила, яке після розгортання не потребуватиме додаткової енергії для гальмування апарата.
Початкова висота орбіти SBUDNIC становила 520 км, що значно вище, ніж у МКС. Проте всього за кілька місяців після розгортання вітрила вона впала до 470 км і продовжувала знижуватися. Інженери очікують, що він впаде на Землю протягом 5 років, що значно менше, ніж чверть століття — саме стільки середньому проводять на орбіті апарати, навіть якщо стають нефункціональними вже за кілька років після запуску.
Шлях студентів у космос
Цікавим є також те, який шлях довелося подолати студентам Університету Брауна задля того, аби SBUDNIC опинився в космосі. Це не перший космічний апарат, створений цим навчальним закладом. Збудований ними раніше EQUiSat здійснив 14 тис. обертів навколо Землі, перш ніж згоріти в атмосфері у 2020-му.
Цього разу в розробці супутника взяли участь майже 40 студентів. Далі у справу втрутилася компанія D-Orbit, яка звернулася до SpaceX з пропозицією запустити його на своїй ракеті. Щоб отримати дозвіл на запуск, апарат мав пройти кваліфікаційні випробування та відповідати суворим правилам і нормам, яких дотримуються SpaceX і NASA.
Студенти отримали «зелене світло» після низки вакуумних, термічних та вібраційних тестів. Потім група вирушила на мис Канаверал у Флориді для доставлення SBUDNIC до місця запуску, щоб його можна було вставити у більший супутник-носій D-Orbit, який потім установили на ракету SpaceX.
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
