Вчені проаналізували спостереження 177 червоних карликів, яке проводилося з 2003-го по 2020 рік. Вони дійшли висновку, що навіть найспокійніші з цих зір демонструють значно вищу активність, ніж Сонце.
Дослідження червоних карликів
Група науковців нещодавно опублікувала статтю, присвячену дослідженню активності червоних карликів. Ці невеличкі зорі надзвичайно розповсюджені у космосі навколо Сонячної системи, тож вчених зацікавило, наскільки часто на них відбуваються спалахи, подібні до тих, що стаються на Сонці та викликають магнітні бурі.
Дослідження спиралося на спостереження 177 червоних карликів, здійснене приладом High Accuracy Radial Speed Planet Searcher (HARPS) з 2003-го по 2020 рік. По суті, цей прилад є спектрографом, здатним відстежувати зміни стану хромосфери зір. Саме у ній спостерігаються складні магнітні явища, одним із наслідків яких є спалахи.
Навіть для нашого Сонця, яке вивчають одразу кілька апаратів (Parker Solar Probe, Solar Orbiter та Heliospheric Orbiter), ми не можемо із впевненістю передбачити всі процеси, які можуть відбуватися протягом 11-річного циклу. Про інші ж зорі ми переважно знаємо тільки те, що у них такі цикли можуть бути.
Надзвичайно активні зорі
Автори праці зазначають, що строк спостереження для такого дослідження достатньо невеликий, оскільки у червоних карликів може існувати періодичність із періодом у десятки років. Проте деякі висновки їм все ж вдалося зробити. Насамперед була оцінена тривалість циклів електромагнітної активності, подібних сонячному.
Виявилося, що вони тривають від кількох до 20 років. Упродовж цього періоду зорі проходять мінімуми та максимуми активності. Щоправда, повністю простежити червоні карлики протягом цього періоду не вдалося. Замість цього вчені спостерігали за кожним із них упродовж 40 та 150 діб.
Проте і цього виявилося достатньо, щоб зрозуміти, що навіть найспокійніші червоні карлики значно активніші за Сонце. Спалахи на них і частіші, й потужніші, ніж на Сонці. Щоправда, більшість з них все ж не є катастрофічними.
Найголовніше, що викликає занепокоєння у вчених, — це ймовірна наявність додаткових, значно триваліших циклів, під час яких відбуваються дійсно катастрофічні події, коли кількість випромінюваної енергії зростає у десятки тисяч разів.
Чому червоні карлики так цікавлять вчених
Головна причина, чому червоні карлики так цікавлять науковців, полягає у їхній численності. Саме вони складають більшу частину зір у Чумацькому Шляху. Крім того, час їхнього існування вимірюється сотнями мільярдів років. Тож не дивно, що більшість потенційно придатних для життя планет варто шукати поблизу цих невеличких світил.
Але є і фактори, які ставлять під великий сумнів придатність таких світил для життя. І головний із них — надзвичайно потужні спалахи, які є звичайним явищем для 2/3 усіх червоних карликів. Радіація у ці моменти зростає у тисячі разів, а планети у зоні заселеності зазвичай перебувають значно ближче до зорі, ніж Меркурій.
Тож питання про те, чи розташована більшість землеподібних планет у Всесвіті поблизу Червоних карликів, чи всі вони насправді мертві — одне з найнагальніших в астрономії. Зокрема, воно стосується і найближчої до нас екзопланети, яка обертається навколо Проксими Центавра.
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
