Астрономи з Університету Кертіна в Австралії виміряли частоту зіткнень астероїдів з планетами земної групи протягом останніх 600 млн років. Вона виявилася постійною.
Кратери на поверхні Марса свідчать про постійність зіткнень
Поверхня планет земної групи вкрита кратерами, що утворилися від зіткнення з планетами великих (діаметром понад кілометр) та малих (діаметром більш ніж п’ять метрів) астероїдів. Нещодавно в Earth and Planetary Science Letters було опубліковане дослідження вчених з Університету Кертіна. Вони проаналізували умови та час утворення 521 кратера на Марсі, що утворилися впродовж останніх 600 млн років.
На Червоній планеті дуже слабка ерозія. Це дозволяє кратерам зберігатися видимими протягом десятків мільйонів років. На основі отриманих даних вчені розробили новий алгоритм автоматичного аналізу віку та діаметра будь-якого кратера на планетах земної групи. Вони застосували цю методику до місячних кратерів та отримали результати, які добре корелюють з усіма попередніми уявленнями про їхнє утворення.
Досі питання про те, чи відбуваються астероїдні удари на проміжках, що вимірюються мільйонами років із постійною частотою, залишалося дискусійним. Нове дослідження свідчить, що частота ця дійсно є незмінною. Принаймні її коливань упродовж останніх 600 млн років не спостерігається. Цей час охоплює увесь період явного існування на Землі багатоклітинного життя.
Чому постійність ударів астероїдів важлива
Висновок про постійність частоти утворення великих кратерів дуже важливий. По-перше, цей висновок може нас заспокоїти. Ми знали раніше, що великі зіткнення відбуваються раз на кілька мільйонів років. І тепер знаємо, що жодних несподіванок тут не буває. По-друге, новий алгоритм дозволяє в автоматичному режимі датувати кратери. Завдяки цьому можна визначити час формування тих місцевостей, на яких вони розташовані.
По третє, ця методика допомагає розв’язати одну загадку з минулого Землі. Геологічні дослідження показують збільшення зіткнень з великими астероїдами приблизно 470 млн років тому. Можливо, це справді була аномальна серія астероїдних ударів. А можливо, просто геологічні процеси випадково не стерли саме ці кратери. Нові дослідження свідчать на користь останнього припущення.
За матеріалами phys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
