Chandra показав еволюцію мертвої зорі

NASA опублікувала відео, що демонструє зміни в залишку наднової Кеплера. Воно було отримано за допомогою рентгенівського телескопа Chandra.

У 1604 році на нічному небі спалахнула нова зоря. Її спостерігали багато вчених, включно з німецьким астрономом Йоганом Кеплером, який зробив великий внесок у її вивчення. Зоря була видна протягом року, після чого зникла.

Зараз ми знаємо, що Кеплер спостерігав спалах наднової. Вона сталася в результаті перевищення білим карликом теоретично можливої межі маси, що призвело до його термоядерного вибуху. Такий вид наднової відомий як тип Ia. Вчені використовують його для визначення відстаней у Всесвіті.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

У 20 столітті вченим вдалося виявити залишок наднової Кеплера. Він знаходиться на відстані 17 тисяч світлових років від Землі. Залишки загиблої зорі розширюються і стикаються з матеріалом, раніше викинутим у космос. Вони нагріті до температури в мільйон градусів і є джерелом потужного рентгенівського випромінювання, що дозволяє вивчати їх за допомогою телескопа Chandra.

Залишок наднової Кеплера. Джерело: NASA/CXC/SAO; Optical: Pan-STARRS

За роки спостережень Chandra неодноразово знімкував залишки наднової Кеплера. Дослідники об’єднали дані його спостережень, виконаних у 2000, 2004, 2006, 2014 і 2025 роках, отримавши відео. Воно демонструє, які зміни зазнали залишки наднової за останнє чверть століття. Синій колір відповідає рентгенівським променям, червоний, зелений і синій — оптичним даним від телескопа Pan-STARRS.

Дослідники виявили, що найшвидші частини залишку (нижня частина зображення) рухаються зі швидкістю близько 6100 км/c. Це більше ніж 2% від швидкості світла. Своєю чергою, найповільніші частини рухаються зі швидкістю близько 1790 км/с. Це велика різниця у швидкості, і астрономи вважають, що вона пов’язана з тим, що газ, в який залишки зорі врізаються у верхній частині зображення, більш щільний, ніж газ у нижній частині. Це дає вченим інформацію про навколишнє середовище, в якому вибухнула ця зоря.

Вибухи наднових і елементи, що викидаються в космос, є джерелом важких елементів, які потім входять до складу наступного покоління зір і планет. Точне розуміння їх поведінки має вирішальне значення для пізнання нашої космічної історії.

Детальніше про наднову Кеплера та інші наднові, що спалахнули в Чумацькому Шляху за останню тисячу років, можна дізнатися з нашої статті.

За матеріалами chandra.harvard.edu

Новини інших медіа
Чорні діри постійно поглинають одна одну для виживання
Прихована загроза у космосі: як виявити супутник із ядерною зброєю
Космічні самітники виявились попередниками зоряних систем
Нейтрино можуть народжуватися всередині загадкових червоних точок
Ядерну батарею для супутників вперше випробовують у космосі
В архівах TESS вперше виявили планету методом мікролінзування
Космічний апарат NASA New Horizons успішно вийшов із найдовшої гібернації та перебуває у справному стані
Вибухи феєрверків на День незалежності у США помітили з борту МКС
Відставка після тріумфу Artemis II: Джеремі Гансен залишає загін астронавтів
Найбільша пара чорних дір утворила гігантську порожнечу