Щороку у світі виробляється близько 430 млн тонн пластику, дві третини з якого швидко перетворюється на сміття. Пластик є найбільшою частиною морських відходів, що складає щонайменше 85% усього сміття в океанах. За відсутності заходів, до 2040 року обсяги пластику, що потрапляє в океани, можуть потроїтися.
Для боротьби з цією проблемою вчені використовують супутники для відстеження пластикових відходів. Команда з Австралії розробила новий метод, який дозволяє розрізняти пісок, воду та пластик на основі спектрального аналізу. Цей метод дозволяє виявляти пластикове сміття на узбережжях із висоти понад 600 км, що відкриває можливість для моніторингу навіть віддалених місць.
Інструмент під назвою BPDI (Beach Plastic Debris Index), розроблений під керівництвом Дженни Гуффогг із Мельбурнського технологічного інституту, використовує дані з супутника WorldView-3. Метод пройшов випробування на віддалених узбережжях і показав точність виявлення пластику, перевершивши інші індекси, що використовуються для подібних цілей.
Щороку в океани потрапляє понад 10 млн тонн пластикових відходів, що загрожує дикій природі та екосистемам. Пластик розпадається на мікро- та наночастинки, які можуть бути небезпечними для морських мешканців — часто тварини плутають їх з їжею, а предмети з цього матеріалу можуть стати пасткою для різних видів. Також засмічені пляжі на віддалених островах страждають від рекордної кількості пластику.
Супутникові технології здатні виявляти пластик в океанах, зокрема гігантські сміттєві острови, як Велика тихоокеанська сміттєва пляма, площа якої становить близько 1,6 млн км². Однак ця технологія малоефективна для виявлення пластику на суші. BPDI розв’язує цю проблему завдяки унікальному спектральному індексу, що дозволяє аналізувати світловідбивальні властивості матеріалів і точно розрізняти пісок і пластик.
У межах випробувань BPDI дослідники встановили на деяких пляжах в Австралії 14 пластикових мішеней різних розмірів і видів пластику. Індекс BPDI показав високу ефективність у порівнянні з іншими методами, що не завжди могли відрізнити пластик від тіней або води. За словами дослідниці Маріели Сото-Берелов, BPDI особливо корисний для прибережних зон, де пластик і вода можуть бути присутніми одночасно.
BPDI дозволяє відстежувати накопичення пластику на узбережжях, що сприятиме плануванню операцій з очищення. Це узгоджується з цілями сталого розвитку щодо захисту морського середовища. Наступним кроком стане тестування BPDI у реальних умовах у співпраці з організаціями, які займаються моніторингом і розв’язанням проблеми пластикових відходів.
Раніше ми повідомляли про те, як астероїди можуть стати їжею у майбутніх міжпланетних місіях.
За матеріалами universetoday.com
