Астрономи, які працюють із телескопом Hubble, опублікували новий знімок. На ньому зображено зоряне скупчення NGC 1651.
NGC 1651 розташоване на відстані 162 тисяч світлових років від Землі у Великій Магеллановій хмарі — найбільшій і найяскравішій галактиці-супутнику Чумацького Шляху. Воно являє собою кулясте скупчення: сферичну групу зір, пов’язану спільною гравітацією, що рухається навколо галактичного центру як єдиний об’єкт.
Примітною особливістю знімка є те, що кулясте скупчення практично заповнює все зображення, хоча в середньому такі об’єкти мають розміри від 10 до 300 світлових років (діаметр NGC 1651 становить близько 120 світлових років). При цьому, на багатьох інших знімках Hubble часто зображені цілі галактики, діаметр яких може становити десятки або сотні мільйонів світлових років і які також займають все поле зору.
У зв’язку з цим може здатися, що Hubble, як і інші великі телескопи, дає змогу спостерігати абсолютно різні за розміром небесні об’єкти, наближаючи їх, немов це камера з функцією зума. Але це не так. Якщо невеликі телескопи можуть певною мірою збільшувати та зменшувати масштаб, то їхні більші «колеги» так не вміють. Кожен інструмент Hubble має фіксоване поле зору. Наприклад, канал ультрафіолетового/видимого світла ширококутної камери WFC3, яка використовувалася для знімкування NGC 1651, має поле зору приблизно в одну дванадцяту діаметра Місяця, як його видно з Землі. Це розмір області неба, яку він може спостерігати за один раз.
Причини, через які Hubble може спостерігати об’єкти настільки різних розмірів, полягають у наступному. По-перше, відстань до об’єкта визначає, наскільки великим він здається з Землі. Тому цілі галактики, що знаходяться відносно далеко, можуть займати на небі стільки місця, скільки кулясте скупчення NGC 1651, що знаходиться відносно близько. Наприклад, на знімку прямо ліворуч від скупчення, причаїлася спіральна галактика. Вона розташована так далеко і займає так мало місця на небі, що майже зливається із зорями переднього плану. А по-друге, кілька зображень, що охоплюють різні ділянки неба, можна потім об’єднати в мозаїку, щоб отримати окремі зображення об’єктів, які занадто великі для поля зору Hubble.
За матеріалами https://esahubble.org
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
