Що станеться, якщо російський космічний корабель «Союз» здійснить аварійну посадку на території України? Так, шанси на це, м’яко кажучи, невеликі. Але не варто забувати, що за 20 місяців повномасштабного російського вторгнення ми вже стали свідками цілої низки ситуацій, які колись вважалися абсолютно неможливими. Проте, вони втілилися в життя.
Вже після того, як ми підготували цей текст, німецьке видання Bild повідомило про записи, що потрапили в їхнє розпорядження. Йдеться про переговори Дмітрія Рогозіна з Дмітрієм Барановим — гендиректором ракетно-космічного центру «Прогрес». На початку 2023 року вони обговорювали технічні деталі організації удару по великому місту України за допомогою ракети «Союз», яка використовується для пілотованих польотів у космос.
Це підтверджує, що описаний нами сценарій заслуговує на вивчення. Знаючи, як діє росія та який «інтелектуальний рівень» її керівництва, варто бути готовими до будь-яких ситуацій, наскільки би божевільними чи малоймовірними вони не здавалися. Навіть до того, що «роскосмос» переплутає ракету «Союз» із космічним кораблем «Союз» і помилково скине на нас своїх космонавтів.
Аварійні посадки Холодної війни
Відразу скажемо: за всю історію світової космонавтики ще не було випадку, щоб космічний корабель держави, яка перебуває у стані війни, здійснював посадку на території її супротивника. Водночас не варто забувати, що значна частина космічної ери пройшла під знаком Холодної війни — і, звісно ж, сторони не могли не враховувати таку ймовірність. Саме тому деякі космічні апарати оснащувалися системою самознищення, щоб вони не потрапили «не в ті руки». Зокрема, така доля спіткала «Зонд-4». Після того, як стало зрозуміло, що його посадковий апарат здійснить посадку далеко від запланованої території, його підірвали за командою ЦУП.
Зрозуміло, цей сценарій був неможливим для пілотованих місій. Тому їхні екіпажі мали певні інструкції на випадок посадки на території потенційного супротивника. Зокрема, їм було наказано знищити секретні документи та апаратуру.
Саме така ситуація виникла 1975 року. Під час запуску корабля «Союз-18» сталась аварія ракети-носія, через яку він не зумів вийти на орбіту і здійснив аварійну посадку в горах. Екіпаж корабля не знав, де конкретно він перебуває. Але, виходячи з траєкторії польоту, ймовірність того, що посадковий апарат сів у Китаї, була досить високою. Тому космонавти спалили деякі документи. Вже пізніше з’ясувалося, що насправді корабель приземлився за 800 км на північ від кордону з КНР.
Інша потенційно делікатна ситуація склалася з кораблем «Союз-33» 1979 року. Він мав зістикуватися з орбітальною станцією «Салют-6», але після виходу на орбіту в нього відмовила основна силова установка. В результаті було ухвалено рішення про повернення на Землю. При цьому, в разі виникнення необхідності термінової посадки, кораблю би довелося сідати на території США. Але врешті до цього не дійшло, і «Союз-33» повернувся в СРСР.
На те, що радянські конструктори доволі серйозно розглядали ймовірність посадки «Союзу» за кордоном, вказує наявність на посадковому апараті інструкції з його відкриття, продубльованої англійською мовою.
Що стосується США, оскільки американські капсульні кораблі приводнювалися в океан, імовірність їхньої посадки у ворожій країні була набагато нижчою, ніж у випадку з «Союзами». З шаттлами склалася інша ситуація. Вони сідали на аеродроми, подібно до літаків, але при цьому до злітно-посадкової смуги висувалася низка вимог. Зокрема, її довжина мала становити щонайменше 3 км. Тож NASA підготувала цілу мережу посадкових смуг по всьому світу, здатних за потреби прийняти крилатий корабель — від Марокко до острова Пасхи. Але зрештою жоден із цих закордонних майданчиків так і не знадобився.
Що кажуть юристи
Загалом, попри складні відносини між двома супротивними блоками за часів Холодної війни, очевидно, що якби корабель однієї зі сторін здійснив посадку на території іншої, ніхто б не став заарештовувати його екіпаж. Він би повернувся на батьківщину разом зі своїм кораблем. Хоча спецслужби, звісно ж, не прогавили б можливості уважніше з ним познайомитися.
Однак зараз не йдеться про приховане протистояння. Триває повномасштабна війна, в якій агресор давно порушив усі можливі норми та правила поведінки. А багато російських космонавтів у минулому були військовими льотчиками й мають військові звання. Навіть ті підкорювачі космосу, які не мали прямого зв’язку з армією, активно використовуються для виправдання агресії та пропаганди. Так, можна згадати сумнозвісний випадок, коли в червні минулого року російські космонавти розгорнули на МКС прапори тзв. «ДНР» і «ЛНР».
Проте не можна повністю ігнорувати юридичний аспект. У зв’язку з цим ми попросили кандидатку юридичних наук і експертку в галузі космічного права Ганну Гурову прокоментувати, як має регулюватися подібна ситуація згідно з чинними міжнародними угодами.
За словами Ганни Гурової, згідно зі статтею 5 Договору про космос 1967 року, космонавти є посланцями людства в космосі, що, у зв’язку з основоположним принципом мирного дослідження та використання космічного простору, визначає їхній цивільний статус. Крім того, Угода про порятунок космонавтів стверджує, що в разі виявлення екіпажу космічного корабля на території юрисдикції іншої держави остання повинна:
- Поінформувати владу країни, що здійснила запуск (у нашому випадку росію) та Генсека ООН.
- Негайно вжити всіх можливих заходів для порятунку екіпажу та надання йому всієї необхідної допомоги.
- Повернути екіпаж корабля державі їхньої юрисдикції.
- На прохання та за допомогою держави, що здійснила запуск, вжити можливих заходів, аби врятувати, а потім повернути космічний корабель або те, що від нього лишилося.
Однак тут є два важливих нюанси.
По-перше, умовою початку цих процесів є аварія космічного корабля, перебування екіпажу в стані лиха чи здійснення ним вимушеної або ненавмисної посадки. Кожну з перерахованих вище умов можна доводити й оскаржувати. В умовах війни така ситуація викликає необхідність проведення аналізу стосовно дотримання принципу розрізнення (за міжнародним гуманітарним правом), тобто з’ясування, чи є космічний корабель цивільною чи військовою ціллю.
По-друге, нашим вихідним положенням буде те, що космонавти є посланцями всього людства, що й обумовлює їхній мирний статус. Однак у 2001 році в росії були створені космічні війська (2015 року вони увійшли до складу повітряно-космічних сил). Частина пунктів указу про створення цих військ не опубліковані. При цьому російські космонавти мають допуск до державної таємниці згідно з положенням №551 від 10 травня 2017 року.
Водночас, згідно зі статтею 50 першого Додаткового протоколу до Женевської конвенції, у разі сумніву щодо того, чи є будь-яка особа цивільною, вона за замовчуванням вважається саме такою. З огляду на певні положення в цьому міжнародному документі, а також на статтю 4 Третьої женевської конвенції, яка визначає, хто може бути військовополоненим, сумнів у будь-якому разі виникне.
Разом із тим, частина 4А статті 4 зазначеної конвенції виділяє ще такі категорії військовополонених: члени екіпажів суден торговельного флоту та цивільних повітряних суден сторін конфлікту, якщо на них не розповсюджується більш сприятливий режим.
Тож ситуація виглядає наступним чином. У разі аварійної посадки російського космічного корабля Україна, звісно ж, вживе заходів щодо порятунку космонавтів. Але це зовсім не означає, що вони автоматично будуть негайно визнані цивільними особами та повернуті на батьківщину разом із «Союзом». Має розпочатися процес розгляду. Його результатом стане встановлення причини посадки, мети, яку переслідували члени екіпажу, та визначення їхнього статусу. До завершення процесу вони залишатимуться на українській території.
Що кажуть прості люди
Це оцінка юриста. А як стосовно звичайних людей? Редакція The Universe Space Tech провела опитування серед підписників нашої сторінки у Facebook і Telegram-каналу, щоб дізнатися їхню думку.
Досить передбачувано більшість наших читачів висловилалася проти того, щоб просто відпустити російських космонавтів. Вони вважають, що їх слід обміняти на захисників України.
Ось деякі з отриманих нами коментарів:
Капсулу в Музей історії науки та техніки (відділ Львівського історичного музею). Космонавтів в обмінний фонд.
Тарас Рак
Навіть якщо не військові — у полон (як мінімум за незаконний перетин кордону), далі обміняти.
Pavlo Lahunov
В полон і обміняти на наших героїв
Katya Luchka
Згідно з чинним законодавством. Якщо військові — в обмінний фонд.
Віктор Заславський
Це цінний обмінний фонд! Обміняти одразу на всіх азовців!
George Gerasimyak
Але, звісно, дехто з наших читачів висунув значно більш незвичні та радикальні пропозиції.
Наприклад:
Треба їх повернути додому. Котити капсулу в бік Росії, по російських мінних полях.
Дмитро Горчилін
Заварити люки та відіслати назад, звідки прилетіли.
Симаргл
Екскурсію влаштувати по звільнених територіях.
Ігор Кікос
Дуже швидко заварити всі отвори та люки зварювальним апаратом!
Олексій Ходос
Вважати їх іншопланетянами. Далі будемо проводити різні досліди на їх мозку.
Victor Vlad
Як ми вже зазначили на початку статті, ймовірність того, що російський космічний корабель колись здійснить аварійну посадку на українській території, досить мала. Але якщо таке дійсно станеться — очевидно, що ця подія викличе вельми неоднозначну реакцію серед громадян нашої країни. Міжнародні договори можуть містити скільки завгодно красивих слів про посланців людства. Але реальність така: війна остаточно зруйнувала образ російських космонавтів як якихось героїв сучасності, в чому чимало допомогли їхні власні дії.
Виходячи з вищесказаного, ми можемо дійти висновку, що, потрапивши в Україну, російські космонавти зовсім не обов’язково будуть визнані цивільними особами. Особливо якщо додати до зазначеного вище нещодавно опубліковані відверті висловлювання Рогозіна. Тож аби уникнути ексцесів, їм все ж краще уникати посадок на нашій території — звісно, якщо тільки вони не хочуть наслідувати приклад льотчика Максима Кузьмінова, який перелетів зі своїм Мі-8 в Україну. В такому разі російським космонавтам у нас завжди будуть раді.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
